Кожен факт створення природоохоронної території в нашій країні можна розглядати, як диво. Тому поява нового орнітологічного заказника «Приазовський цапельник» була зустрінута оплесками всіх тих, кому не байдужий стан дикої природи, в умовах, коли на неї агресивно насувається людина, її рекреація та урбанізація. Місцем появи нового заказника стала Білосарайська коса. Це — один із тих півостровів, які намили з піску і «приєднали» до південно-східної частини України хвилі Азовського моря. Довжина новоствореного відростка дорівнює 14 км, ширина біля основи — 10 км. Між Донецькою областю і Білосарайською косою розташована бухта Таранья, а сама коса є кордоном, що відокремлює від основної акваторії Азовського моря Таганрозьку затоку. Загальна площа коси дорівнює 416 га, що дало змогу розмістити на ній не тільки житлові об’єкти, а й виділити місце під природоохоронну територію. 
Гості, які приїхали на Білосарайську косу, будуть вражені чудовими, неземними ландшафтами. Відносно вузька смужка суші вкрита битими черепашками і солончаками, дрібними озерами і лиманами. Взимку і ранньою весною частина коси затоплена водою. Пізніше рідина випаровується і дає можливість рости солевитривалим гідрофільним рослинам. З весни до пізньої осені коса заростає очеретами, очеретяниками, осокою, рогозою і бекманією. На острівцях солончаків панують айстри, солянки та солероси. Вершини піщаних дюн окупують гігантські колосняки. Єдиний нюанс — на косі без запасу підземних вод не можуть прижитися дерева. Ті, що є, збилися в купу біля основи Білосарайського півострова. Такі умови стали ідеальними для проживання і місця гніздування величезної кількості птахів. Це схоже на «пташині базари», якими славляться острови Антарктики, Канадського Арктичного Архіпелагу і західної частини Південної Америки. Тільки тут торгуються за місце під сонцем не повнотілі гагари і гаги, а сріблясті чайки, тонконогі кулики, сварливі крижні, сірі гуси і вгодовані, відгодовані на азовській рибці, лебеді. На окрему увагу заслуговує найчисленніша колонія малої білої чаплі. Завдяки саме цим граціозним створінням даній території пощастило стати орнітологічним заповідником. 
Місцеві жителі, сусіди цього орнітологічного бомонду, відчувають проблеми через відсутність на косі джерела прісної води. Це пов’язано з історією утворення піщаного півострова. Люди тут займаються виловом камбали, судака, бичків, пеленгаса, а прісну воду привозять із «материка». Якщо ви запланували відпочинок на Білосарайській косі, то маєте бути готовими до економії води та дотримання правил життя природоохоронного об’єкту — чистота і тиша. Ті, хто наважиться відвідати цю пам’ятку Приазов’я з рекреаційними цілями, будуть винагороджені купанням у теплому морі, мелодією хвиль, шумом птахів та дегустацією смаженої, солоної та копченої риби, яка нещодавно плавала в бухті Тараньей.
Місцерозташування: в 7 км на північний захід від смт. Білосарайської Коси, біля смт. Ялта.
Як дістатися: из Белосарайской Косы можно добираться на собственном или наемном транспорте, проехав 7 км на северо-запад к пгт. Ялта, возле которого и располоден заказник. Или же Вы можите добраться пешей прогулкой, которая не только укрепит Ваше здоровье, но и подарит Вам незабываемые впечатления от окружающих пейзажей.
Топ пам’яток