Річка Черемош є таким самим символом Карпатського регіону, як карбованців профілі місцевих гір, численні джерела мінеральних вод, аромат трав з альпійських лук та колоритність місцевих мешканців, яка затьмарює аборигенів будь-якої ділянки суходолу на нашій Землі. Черемош — річка невеличка, але дуже галаслива і мальовнича. Утворюється вона в місці злиття двох своїх приток — Чорного і Білого Черемоша. Милування дивом народження Черемоша доступне жителям села Устеріки та його гостям. Утворившись, юна річка несе свої води до Прута (с. Неполоківці), який своєю чергою вливається в Дунай. У підсумку, води всіх названих річок живлять «свіжою кров’ю» великий Понт Аксінський, який у народі називають Чорним морем.
Протікає Черемош територією Івано-Франківської та Чернівецької областей, тими місцями, що позначені, як історико-географічні краї — Гуцульщина та Буковина відповідно. Довжина самого Черемошу дорівнює 80 км. Цікаво, але практично таку саму довжину зафіксовано в його родичів: Чорний Черемош — 87 км, а Білий — 80 км. Для режиму Черемоша характерна відсутність стійкого крижаного покрову, травнева повінь, під час якої рівень води в річці піднімається в середньому на 2 метри, і літня межень. Як влітку, так і восени, внаслідок інтенсивних дощів або несподіваного танення снігу, можливі паводки, які за останні 15 років набули руйнівної сили: вода зносить мости, збиває будинки, опори ЛЕП і розмиває дороги.
Річкова долина Черемоша має чіткий поділ на 2 частини. У верхній течії — це типова гірська річка, що продирається крізь хребти Покутсько-Буковинських Карпат. Максимальна швидкість її течії сягає 5 м/с. Річка, як вуж, звивиста. Долина її вузька, береги стрімкі, а русло порите порогами, що приваблюють туристів-водників. У нижній течії, що починається після Вижниці, річка зменшує швидкість до 1,2 м/с, її долина розширюється, надаючи Черемошу змогу періодично змінювати малюнок русла, залежно від паводка, пори року та кількості води, яку він переносить.
Якщо сьогодні Черемош — це одне з місць весняно-літніх тусовок туристів, які люблять екстремальні сплави, то раніше він був головною транспортною артерією для бокорашів. Це — люди, які займалися доставкою лісу на рівнини. А з огляду на те, що доріг у ті часи було менше, ніж зараз, то Черемош став головною транспортною артерією краю. Артілі бокорашів зв’язували плоти з ялинових і ялицевих колод і пливли на них вниз за течією, милуючись вигинами річки, розшаруваннями гірських порід і лапами ялин, що нависають над руслом річки. Тобто те місце, яке сьогодні є трасою для змагань із техніки спортивного туризму, категорійних водних походів і літнього рафтингу, раніше було робочим місцем для місцевих мешканців. Завдяки Черемошу нечисленні визначні пам’ятки Вижниці — кілька храмів різних конфесій, музей Назарія Яремчука та вокзал доби Австро-Угорської доби — високо котируються в ціннісному списку туристів. Адже багато хто з тих, хто приїхав у Карпати, не упускають можливості подивитися легендарний Черемош, а дехто спеціально планує відпочинок у Вижниці, аби сплавитися донизу рікою, на кшталт стародавніх бокарашів.