Маленьку Вижницю освічена публіка не дарма називає Буковинським Єрусалимом. На дуже невеликій території, як у справжньому «Місті трьох релігій», сконцентрована величезна маса сакральних, історичних і культурних пам’яток. Судіть самі, на час початку 1-ї Світової війни та розвалу Австро-Угорської імперії в наймініатюрнішому містечку Чернівецької області функціонували: костел, 2 православні храми та близько 11 єврейських божниць. Серед них найбільший інтерес для туриста представляла б ритуальна лазня для обрізань і школа для хлопчиків. На жаль, вони не збереглися. А ось у будівлі колишньої синагоги, переробленої під Будинок відпочинку та культури, колись починав свій творчий шлях Назарій Яремчук, соліруючи у ВІА «Смерічка».
Окрім пам’яток хасидської архітектурної думки та якості, а також прикладів дерев’яного сакрально-народного зодчества, Вижниця демонструє своїм гостям ще один шедевр. Це — досконалий у своїй гармонії Петропавлівський костел, що є головною прикрасою вулиці Лук’яна Кобилиці.
Костел, присвячений улюбленим апостолам Спасителя — Петру і Павлу, був збудований у крихітному містечку 1876 року. Звели його на місці першого храму, ще дерев’яного, який збудували польські переселенці на землі, наданій їм імперією для колонізації, окультурення та полонізації карпатської глибинки. Цікаво, що гроші на новий і розкішний мурований храм католицькій громаді виділив такий собі Григорій Айвас. Це — етнічний вірменин і меценат місцевого розливу, який, за чутками, до нестями, до нестями закоханий у красуню-польку. 
Сам Петропавлівський костел став типовою сакральною спорудою у готичному стилі, чисельні «братики та сестрички» якої розташовані в багатьох населених пунктах Польщі, Німеччини та Чехії. У ньому немає розкоші та величі, характерної для краківського Мар’яцького костелу, кельнського чи празького собору Святого Віта. Це — невелика будівля, виконана у формі римського хреста. Фасад прикрашений ґанком у тон. Над бабинцем височіє чотирикутна дзвіниця, увінчана загостреним восьмигранним дахом із хрестом. Світло до приміщення проникає через характерні готичні вікна — довгі й високі, які забезпечують не лише освітлення, а й створюють належне враження. Окрім романтичного підґрунтя спорудження Петропавлівського костелу, він став місцем вінчання батьків Юрія Федьковича — шляхтички Ганни Ганицької та відомого німецького кліматолога Адольфа Гординського. До речі, меценат-вірменин Айвас так і не вінчався, а був похований біля стіни польського храму. Його могилу та оригінальний кам’яний надгробок може оглянути кожен охочий.
Петропавлівський костел виконував свої духовні функції з 1887 року по 1946. Закрили його за радянської влади, а в приміщенні, освітленому тонними готичними вікнами, влаштували промисловий склад. З розвалом СРСР храм повернули вірянам, тож невеличка католицька громада Вижниці знайшла скарб, що дорівнює за значенням алмазу Куллінану.
Петропавлівський костел посів гідне місце в когорті помітних пам’яток Вижниці. Тим паче, що на відміну від інших, він є діючим храмом, а не мертвим склепом колишніх регалій і достоїнств. Приїхавши в Карпати, ви зможете відвідати костел і оцінити враження, яке він справляє на неофітів.