Ця обсерваторія — одна з найвідоміших пам’яток Верховини. Про «Білого слона», як її нерідко називають місцеві жителі та приїжджі, чули всі, хто знає про існування гори Піп Іван. Колоритна, цікава і романтична споруда, що височіє на вершині найбільшої гори Верховини, незмінно привертає увагу всіх без винятку гостей селища, які бажають перейнятися красою тутешніх місць, поглянувши на них з висоти пташиного польоту.
Обсерваторія будувалася в 1936-1938 роках силами Варшавського університету і міністерства протиповітряної оборони Польщі та урочисто відкрила свої двері 29 липня 1938 року. Завдяки ґрунтовному підходу і суттєвій сумі вкладених у будівництво коштів, споруда вийшла воістину грандіозною. Стіни споруд зводили з темно-сірого каменю-пісковика, який доставляли на гору на конях або самими будівельниками, що приносили його на спині або в руках, тому зрештою зведений у стилі конструктивізму комплекс споруд зрештою став більше нагадувати, особливо здалеку, лицарський замок, ніж звичайну будівлю з характерною для конструктивізму суворістю та геометризмом ліній. Проект польських архітекторів К. Марчевського і Я. Погоського успішно втілився, а в околицях Верховини з’явилася нова цікава пам’ятка.
У плані весь комплекс нагадує латинську літеру «L», з південного боку поряд із основною будівлею, яка мала 2 поверхи зі сходу та 5 із заходу, було зведено ротонду — круглу башту, яку увінчував мідний купол діаметром близько 10 метрів. У цьому куполі, що відчинявся автоматично, було встановлено астрограф (телескоп), який був головним астрономічним інструментом обсерваторії — за допомогою нього велися спостереження за космічними тілами.
Не тільки своїм зовнішнім виглядом були схожі стіни споруди на замок: на цокольному поверсі їхня товщина сягала 1,5 м, на верхніх — 1 м, а стіни ротонди завтовшки сягали 2 метрів — усе як у справжніх замків та фортець, що мали оборонне значення, тільки тут товщина стін пояснюється захистом не від ворога, а від вічного вітряного вітру, що вічно «гуляв» по горі. З цією ж метою — захисту від вітру і холоду — між кам’яною кладкою і штукатуркою було прокладено прошарок просмоленої деревини коркового дерева, доставленої з Африки. 
Завсім у комплексі споруд лабораторії налічувалося 43 приміщення і 57 вікон. На першому поверсі були розташовані житлові кімнати, конференц-зал і квартира начальника. Другий поверх слугував готелем, їдальнею, також тут були кабінети і приміщення для зв’язку. На верхньому поверсі були встановлені метеорологічні пристосування, а підвал займали господарські приміщення — котельня, акумуляторна. Будівля була оснащена власним опаленням, електростанцією та водопроводом — для цього із західного боку було прибудовано два електричні насоси. До 1939 року, коли обсерваторія перейшла у власність Радянської України, тут було зібрано багатий матеріал, що став основою для цінних наукових праць. Довго профункціонувати цій тепер уже пам’ятці Карпат не вдалося — кінець успішній роботі в обсерваторії поклала Друга Світова Війна, після якої будівля прийшла в запустіння. Уже багато років планується відновлення Білого слона — так обсерваторію прозвали за те, що взимку вона химерно обростає кригою та снігом — але поки що розмови так ні до чого й не призвели, і всі, хто проводить свій відпочинок у Верховині, можуть милуватися лише мальовничими руїнами занедбаної будівлі.