Зведена в дивовижній місцевості казкова середньовічна середньовічна фортеця із замком, вежи, башточки якого гострими піками втикаються у безкрає блакитне небо, вражає кожного її споглядальника понад шість століть. Нею захоплювалися сучасники, пізнати її таємниці мріяв Петро І, підкорити її змогла лише стотисячна турецька армія, яка взяла місто, що розмістилося в стінах фортеці, на поталу. І побачити цю втілену в камені казку сьогодні може будь-який гість Кам’янця-Подільського, історичного центру Поділля, старовинного міста, що славиться своїми чудесами, що захоплюють подих, а часом і в прямому сенсі цих слів.
З Кам’янець-Подільської фортеці почалася історія всього міста, коли в середині XIV століття литовські князі вирішили збудувати на оточеній глибоким ровом місцевості неприступний замок і заснувати поселення, в якому правитимуть. За легендою, до цього місця їх вивів олень, який тікав від них під час полювання. Але існує й інша версія появи «квітки на камені» — як назвала фортецю Леся Українка.
Зображення арочного мосту на знаменитій Троянській колоні в Римі, що зовні дуже нагадує Замковий міст фортеці і яке виявили прихильники римського походження міста, дає змогу говорити про те, що зводитися Кам’янець-Подільська фортеця почала ще в II столітті, але чи правдива ця теорія напевно, не знає ніхто. Хай там як, здебільшого той вигляд фортеці, який постає перед туристами сьогодні, дійшов до наших часів з XVI століття, коли всі дерев’яні споруди у фортеці були замінені кам’яними за проектом зодчого Йова Брейтфуса.
Фортеця має форму витягнутого багатокутника, обнесеного високими мурами, які на кожному розі увінчують вежі.
У різний час над створенням її архітектурного обличчя працювали місцеві й західноєвропейські зодчі, серед яких М. Влодек, М. Галичянин, Каміллус, Т. Шомберг, О.А. Гловер де Гляйден, В. Раппе, Ян де Вітте, С. Завадський. Концепція фортифікацій фортеці — це органічне поєднання природного захисту, що забезпечується 40-60-метровою глибиною каньйону річки Смотрич, який оточує скелястий острів, а також штучних кам’яних укріплень.
Єдиний шлях, яким можна потрапити до фортеці — розташований із західного боку Замковий міст, сьогодні він з’єднує Старе місто з новим. Укріплення на території фортеці зводилися поступово, а до наших днів дійшли шість башт, турецький і вірменський бастіони, крім головних, Польська та Руська брами, пороховий склад і казарми. Фортифікаційні споруди, як і багато будівель у фортеці, збереглися до нашого часу практично у своєму первісному вигляді, завдяки чому прогулянка нею дарує можливість відчути атмосферу справжнього середньовічного міста. Логічна кульмінація чудового архітектурного комплексу — середньовічний замок, що зустрічає гостей одразу на вході до фортеці після Замкового мосту.
Ще більш цікавим відвідування фортеці робить можливість відвідати вежі та частину підземель, де розмістилися експозиції «Останні надбання», «Оборона замку 1672 р.» та «Легка метальна зброя». Картини з минулого тут ніби оживають, незаймані сучасністю стіни переносять на кілька століть назад, залишаючи найяскравіші враження.
Військовими таємницями цієї пам’ятки цікавився Петро I, шедевром фортифікаційної архітектури її вважають і сучасні 
знавці військової справи, ну а звичайні люди, потрапляючи на територію фортеці, отримують неймовірні враження завдяки відчуттю дотику до історії, чудових споруд, які чудово збереглися. Кожен камінь старовинних стін і бруківки пам’ятає століття, упродовж яких Кам’янець-Подільська фортеця височить над глибоким урвищем. Сказати про цю пам’ятку Кам’янця-Подільського, що вона унікальна, можна, не перебільшуючи, — це єдине у світі місто-фортеця, зведене на півострові, омитому річкою, посеред суходолу.
Найвищий статус цієї пам’ятки України було підтверджено 1994 року, коли її було внесено до реєстру світової культурної спадщини, проте доказів її пишноти насправді не потрібно: вона очевидна на фотографіях, вона неймовірна на власні очі.