У центрі Кам’янця-Подільського на найвищій височині Старого міста розташована одна з найстародавніших культових споруд міста — Домініканський монастир і костел Святого Миколая.
Перша згадка про цей храм домініканців зустрічається в католицьких документах 1378 року. Але вже 1420 року дерев’яні будівлі монастиря і костелу повністю згоріли. Замість згорілого храму на рубежі XVI-XVII століть було розпочато будівництво величного кам’яного костелу і кам’яних келійних будівель монастиря. За часів турецького панування на Поділлі (1672-1699) костел було переобладнано на мусульманську мечеть на честь коханої дружини султана Хасеки — Рабин Гюль-Нуш. У ньому було встановлено білокам’яний мінбар (мусульманський амвон, кафедра для читання імамом п’ятничної проповіді), що зберігся до наших днів. Після відходу турецьких поневолювачів було проведено масштабну реставрацію Домініканського монастиря і костелу Святого Миколая. Під керівництвом архітектора Яна де Вітта за фінансової підтримки польського сімейства Потоцьких було надбудовано другий ярус келій монастиря, перебудовано багатоярусну дзвіницю, а будівлі з’єднано в єдиний комплекс. Усередині костелу було усунуто сліди мусульманського перебування, на фасаді храму встановлено герб «Пилява» роду Потоцьких і скульптурну фігуру «Пес зі смолоскипом», що символізує собачу відданість домініканців Господу Богові (Domini canes — пси Господні). За багато років існування католицької святині в архітектурі комплексу тісно поєднувалися різні стилі: і бароко, і ренесанс, і готика, і класицизм. Сам костел — це тринефний храм; кожна з нефів перекрита хрестовими склепіннями. Усередині храм прикрашають ліпнина, картуші та пілястри. До середнього нефу примикають три каплиці (1596, 1618, 1628) ренесансного ліплення і ліхтарним освітленням. 
У 1793 році Кам’янець-Подільський та вся Правобережна Україна була включена до складу Російської імперії. Створення за указом імператриці Катерини II Подільського єпископату православної церкви призвело до значного ослаблення впливу католицизму та занепаду його церков і конфесій. Ці негаразди не оминули і Домініканський костел Святого Миколая. Як католицький храм він припинив своє існування, і в його будівлі згодом розміщувалися різні світські організації — художня школа, публічна бібліотека, притулок, державний архів та інші установи.
Під час бойових дій у роки Другої світової війни Домініканський костел був значно пошкоджений. Державні кошти на реставрацію храму почали виділяти після визнання Кам’янець-Подільського монастиря з костелом Святого Миколая пам’яткою культової архітектури республіканського значення.
1998 року власниками Домініканського монастиря став католицький орден отців-Паулінів, які оновили внутрішні інтер’єри, і храмовий комплекс засяяв усіма гранями своєї колишньої краси, щороку привертаючи дедалі більше гостей, які прибули подивитися унікальні познайомства з пам’ятками Кам’янця-Подільського.