Свято-Троїцька церква

На околиці міста Приморська височіє храм — це найстаріша церква Запорізької області. Його історія така: 1800 р. граф Орлов-Денисов, який згодом прославився під час Вітчизняної війни 1812 р., отримав у дар від царського уряду велику земельну ділянку понад одинадцять тисяч десятин на узбережжі Азовського моря. Він перевіз кілька десятків кріпаків зі свого рязанського маєтку і поселив їх на лівому березі річки, назвавши нове поселення за назвою річки — Обиточне. Незабаром у селі, що знаходилося на жвавому тракті з Криму до Таганрога, оселилися вірмени, німці, поляки, євреї. Проживали тут і 24 сім’ї корінних жителів — ногайців, управління у справах яких у 1808 р. розмістилося в Обиточному. У 1811 р. під керівництвом графського садівника Клерфона кріпаки заклали великий фруктовий сад, який згодом став своєрідною школою садівництва для всієї округи. Але від перших десятиліть існування Ногайська до теперішнього часу збереглася лише невелика Троїцька церква. Вона була закладена 1813 року на території с. Обиточне (нині м. Приморськ) в ознаменування перемоги Російської імперії у Вітчизняній війні 1812 р. Спочатку храм звели з дерева (роки будівництва 1813 — 1814 рр.), але за деякий час вирішили збудувати храм із каменю, втіливши задумане 1836 року. Побудований храм освятили на честь Святої Трійці. Тоді ж церкву розписали майстри, спеціально запрошені з усіх кінців Російської імперії. Розпис інтер’єру складався з 12 фресок, — 8 з яких у наш час відновлені. У такому вигляді церква проіснувала до 30-х років минулого століття, коли було знищено дзвіницю, а сам храм перетворено на склад, забілено та зафарбовано в ньому лики святих. Споруда в плані має хрестоподібну форму. Три її торцеві стіни опрацьовано у вигляді чотирипілястрових портиків із фронтонами, а до четвертої примикала дзвіниця, розібрана 1933 р. Центральний об’єм будівлі переходить у світловий барабан, що має 8 віконних прорізів, і завершується напівсферичним куполом. На підлозі збереглася мозаїка ХІХ ст. За своєю архітектурою пам’ятка належить до періоду пізнього класицизму в Україні і є пам’яткою архітектури. Настоятелем храму понад десять років є отець Дмитро. З 1991 року церква знов належить православній церкві та відчинила свої двері перед парафіянами, активно діє та поступово реставрується. Також поруч із храмом планується створення чоловічого монастиря. У самому храмі не обходиться без чудес! Мироточать ікони Христа і Діви Марії. А над ликом Казанської Божої Матері іноді проявляється хрест. Отець Дмитро вважає, що причина тому — святість цих земель. «Місце було обрано не випадково. Тут в окрузі чотири Свято-Троїцьких храми — крім нашого, є ще в сусідніх Райнівці, Роздолівці та Петрівці. Ось, погляньте», — і показує карту району з позначеними місцями розташування всіх храмів. Вони утворюють християнський хрест правильної форми.