Будівля українсько-болгарського ліцею

Місто Приморськ таке маленьке, що важко припустити наявність на його території кількох «сильних» пам’яток і приголомшливої історії. Отже, ця зірка Нова розташована не в сузір’ї Ліри, Персея чи Лебедя, а на березі річки Обітичної, що несе свої води в Азовське море. На відстані 3,5 км від Приморська розташоване село Комишуватка, що розчулює своєю назвою кожного транзитного мандрівника. Люди заселили мальовничий берег Обитічної ще в палеоліті. В офіційні хроніки цей населений пункт потрапив 1770 року, коли російські війська зупинилися в поселенні ногайців. У 1821 році місто було названо Ногайськом. Але вже 1861 року тут, на березі Обітичної, почали селитися болгари, які втекли з Бессарабії. Вони шукали спокійне місце для життя і сільськогосподарської праці. Цікаво, що кожен молодий болгарин, якщо не знаходив наречену зі своєї етнічної групи, їхав за майбутньою дружиною в Бессарабію. Так болгари намагалися зберегти національну монолітність своєї громади. Одним зі способів підтримання культури та мови цього етносу став місцевий Болгарський педагогічний технікум. Його відкрили 1921 року. У такому вигляді він проіснував до 1937 року, доки на території Української РСР не почали душити будь-які прояви націоналізму та етнічної самоідентифікації. Завдання педагогічного технікуму було найбанальнішим — його випускники мали били навчати грамоти маленьких болгар, а тих, що старші, — інших наук рідною мовою. Болгарський педагогічний технікум розмістився в найкращій будівлі міста. Це — двоповерхова будівля, виконана в неокласичному стилі. Будівельники поставили її на масивний цоколь. Фасад прикрашений 3 портиками та псевдо-колоннами. Кожне вікно на першому поверсі виділено рифленими ліпними сонячними променями. Кожне вікно на другому поверсі прикрашене псевдо-балконом. Будівля одягнена у фасонну «шубу» піщаного кольору і вкрита дахом із бляхи. Будинок такий старомодний, що, здається, ніби він зійшов зі сторінок повістей Чехова, Гіляровського або Ісаака Бабеля. Коли Україна здобула незалежність, з’явилася ідея про відродження навчального закладу для болгар. За допомогою національного культурно-просвітницького товариства та сприяння влади Запорізької області 1996 року в Приморську з’явився Українсько-Болгарський ліцей. На південному сході України він став такою самою культурною оазою, якою є Болгарська гімназія в Одесі, столиці колишньої Бессарабії, звідки приморські джигіти привозили собі дружин. На сьогоднішній день ліцей приймає учнів, і не тільки етнічних болгар, на навчання з 8-го по 11-й клас. Болгарську мову викладають вчителі-волонтери з Болгарії. Однією з проблем закладу є те, що мова національної меншини введена в навчальний процес лише на рівні варіаційної складової програми. Триває робота з надання випускникам ліцею можливості навчання в Болгарії. Природно, що на Українсько-Болгарському ліцеї помітні пам’ятки Приморська не закінчуються. У місті зберігся Свято-Троїцький храм, кілька дореволюційних будівель і 8 справжніх кам’яних баб. «Дами» зібрані на території місцевого Краєзнавчого музею і є живими свідками історії Приазов’я.