Обитічна коса — місце, де природа перемогла людину. У сучасних умовах зростаючого техногенного навантаження розвиток заповідної справи є одним із пріоритетів державної політики України. Збереження природи для майбутніх поколінь здійснюється шляхом заповідання еталонних природних комплексів, які репрезентують усе багатство флори та фауни того чи іншого регіону. Коса Обиточна, розташована за якихось 10-12 кілометрів від Приморська, — перлина не лише Запорізької області, а й усієї України.
Вона має статус ландшафтного заказника загальнодержавного значення, й любителі усамітненого відпочинку можуть розташовуватися лише у двокілометровій рекреаційній зоні. Ще після війни на косі вільно жили люди, здебільшого рибалки рибколгоспу. Тут розводили худобу, була в селищі і своя школа. Поступовий занепад промислу та інфраструктури коси пішов їй на користь. Захисні насадження, створені на косі в 70-х роках ХХ століття на площі близько 400 га для закріплення пісків і ландшафтної привабливості коси, зберегли унікальний мікроклімат піщаного півострова. З 1980 року Коса Обиточна увійшла до складу природо-заповідного фонду України і охороняється як національне надбання, щодо якого встановлено особливий режим охорони, відтворення та використання. Охоронний режим дав змогу зберегти унікальні водно — 
болотні угіддя з усім водно-болотним рослинним і тваринним біорізноманіттям у природному вигляді. На косі багато унікальних рослин, які не зустрінеш поруч із людським житлом. Крім того, коса — одне з найцінніших на півдні України місць нересту, нагулу та зимівлі безлічі видів птахів, зокрема рідкісних і зникаючих. У 1974 році на Обитічну косу з о. Бірючий було завезено 14 особин оленя благородного, і відтоді ці тварини стали неодмінним атрибутом заказника. За словами лісничого Ногайського лісництва Олександра Єрьоменка, віднедавна головною екологічною проблемою території коси Обитічної стали зграї великого баклана. Поширення колоній баклана з островів на дерева стало загрожувати загибеллю насадженням, оскільки розмноження баклана контролювати неможливо. 
Ця біда почала виходити за межі заказника, оскільки захист флори Коси Обитічної, а також рибопродуктивності прибережної зони Азовського моря від великого баклана — проблема, для розв’язання якої в Приморського лісгоспу немає ні правових, ні фінансових можливостей.
У самому кінці Обитічної коси був побудований Маяк із господарськими спорудами, але зараз там приватна територія. Крім того, вважається, що раз на 6 або 7 років коса висихає на 30-50 метрів від узбережжя і покривається цілющими харчовими солями. Кажуть, що ця природна аномалія чинить цілющі властивості для тих, хто не може мати дітей. 
На території заказника раніше розташовувалася невелика страусина ферма (як зараз — невідомо), з вітряками, сонячними батареями та іншими предметами сучасної цивілізації (місце приватне, доступ, звісно, закритий). На південному мисі Обитічної коси розташоване своєрідне «Кладовище кораблів» — раніше там було 2 острови. Що ж до безпосередньо відпочинку, Обитічна коса може запропонувати безліч підготовлених до цього пансіонатів, приватних готелів, територію для автомобільного кемпінгу та оздоровчі табори для дітей — усе це розташоване на самій основі коси, не на заповідній території, в’їзд на яку здебільшого заборонений. Сам заповідник займає не дуже велику площу близько 9 тисяч га, 
частина з якої суворо охороняється і якщо на загальну територію ще є способи офіційно проїхати, то туди в’їзд буде заборонено. В’їзд на територію заказника всіх видів транспорту, крім службового, заборонений. Працівниками Ногайського лісництва, на яких покладено охорону заказника, ведеться робота з охорони від вогню, варварських самовільних рубок лісових насаджень, незаконного відстрілу тварин. Від непроханих гостей поряд із єгерями коса захищає себе сама. Проїхати по піску вглиб заказника можна тільки на позашляховику, а там, де починається ліс, на людей з нетерпінням чекають зграї комарів. Будь-яка прогулянка перетворюється на справжнє сафарі звивистою піщаною дорогою, подалі від цивілізації, комунальних мереж та електричних дротів. 
Та все одно, ті, кому вдасться побувати на Обитічній Косі, будуть вражені красою природи, що перемогла тут людину. Не всі мають змогу побувати на косі, але якісне відео про красу рідного краю всі охочі можуть подивитися в краєзнавчому музеї.