У невеличкому закарпатському містечку Виноградів є визначні пам’ятки, що вражають та зачаровують усіх туристів, які їх відвідують. До їх числа належить і Францисканський монастир — одна з найстаровинніших будівель міста, що розташована в самому його серці неподалік від центральної площі. Старі будівлі, стіни яких дихають старовиною, і саме це місце переносять у часи Середньовіччя, надихаючи та зачаровуючи своєю красою. Комплекс монастиря ченців-францисканців, які проповідували бідність, всеосяжну любов до ближніх і аскетизм, було зведено у Виноградові в XV столітті. Він складався і донині складається з костелу, двоповерхового корпусу келій, приєднаних до храму, і монастирського саду, фрагменти якого збереглися з південного боку території монастиря.
Наираніша споруда ансамблю — кам’яно-цегляний костел, його зведення відносять до 1516 року. Усі споруди монастиря, зокрема й костел, спочатку було зведено в готичному стилі, однак через подальші перебудови риси цього архітектурного стилю було практично втрачено. Спочатку двоповерховий корпус келій утворював невеликий замкнений дворик, сьогодні через те, що частина келій не збереглася, цей дворик став напівзамкненим, а в тих місцях, де колись стояли келії, що не збереглися до наших днів, можна побачити фрагменти стародавнього фундаменту.
У 1717 році татари під проводом хана — нащадка Гірея, влаштували в монастирі пожежу. У XVIII столітті проводиться реконструкція, і весь монастирський комплекс набуває барокових рис. Але й на цьому видозміни старовинного монастиря не закінчилися — у XIX столітті його знову частково перебудовують, тепер у стилі класицизму. Того зовнішнього вигляду, який комплекс має сьогодні, він набуває 1889 року.
Фасад та інтер’єри костелу за останньої реконструкції були оздоблені цеглою та каменем. Нава костелу має форму еліпса і склепінчасте перекриття, тому його відносять до типу зальних базилік. Основний фасад розчленований пілястрами. Зовні костел увінчаний бароковою башточкою, яка виконувала роль дзвіниці.
Незважаючи на кілька перебудов, кожна з яких була виконана в різних стилях, монастирський комплекс зовні гармонійний, видається автентичним і своєрідним. Посилюють загальне враження фрагменти стародавніх стін будівель, що збереглися у вигляді руїн на задньому дворику монастиря.
Своє пряме призначення францисканський монастир виконував до ХІХ століття, потім його залишили ченці, а після завершення Другої Світової Війни в ньому розмістили історичний музей, костел тоді передали православній громаді міста. Монастирську школу переобладнали на бібліотеку, розпис склепінь храму кінця ХІХ століття було знищено. 1979 року монастир було відреставровано, а після візиту 1989 року кардинала Ласла Пашкоі повернуто римо-католицькій громаді. Комплекс було знову відреставровано, частково було відновлено риси первісного архітектурного декору.
Якнайкраще відчути старовину цієї пам’ятки Закарпаття можна, побувавши в монастирських келіях, що залишилися такими, якими були після свого зведення у XV-XVI століттях. Планувальна структура і склепінчасті стелі приміщень першого і другого поверхів збереглися практично в первісному вигляді. Відвідавши старовинний Францисканський монастир у Виноградові, гості міста набираються найяскравіших вражень, які можуть залишати лише настільки стародавні пам’ятки України, що володіють особливою енергетикою.