У невеличкому селі Новоселиці зберіглася дивовижна пам’ятка культової архітектури, заради якої сюди спеціально приїжджають туристи з усіх куточків України та з-за кордону. Це Успенська церква XVII ст., що являє собою унікальний зразок дерев’яного народного зодчества.
Зведені з дерева невеличка церква і двоярусна дзвіниця, що стоїть поруч із нею, розташовані в самому центрі селища. Скромна територія стародавньої обителі обгороджена дерев’яною огорожею і розташована на узвишші, що справляє абсолютно особливе враження — храм домінує над усіма навколишніми будівлями, хоча дуже невеликий і скромний за своїми масштабами. Точна дата будівництва Успенської церкви відома завдяки напису над бабинцем: «цей храм робив Кочаловіч у 1669 р.», — уже майже чотири століття простояла ця, на перший погляд, дуже тендітна споруда!
Успенську церкву, як і інші подібні храми Закарпаття, побудували місцеві жителі — православні слов’яни, які як зразки під час зведення своїх храмів використовували готичні кам’яні костели, що зводилися католиками. У результаті подібні дерев’яні православні храми стали дивовижним феноменом — за своєю архітектурою вони, будучи зведеними з дерева і, по суті, являючи собою народну архітектуру, наслідують монументальні храми католиків, зокрема, в суворості форм, гостроті високих піків і веж, різких лініях і чітких пропорціях. Так і Успенська церква: невелика, але висока її будівля завершується гострим шпилем вежі, що далеко кинулася в небо і нависає над входом, дах, що йде під дуже гострим кутом, вищий від самої споруди в кілька разів, споруда має пропорційні, пропорційні, ідеальні форми, які роблять похмурувату будівлю витонченою і легкою. Зовні стіни церкви прикрашені різьбленням, що робить храм ще більш приємним оку і зачаровує — його хочеться розгледіти з усіх боків. Цікаво, що ця церква є найменшим дерев’яним храмом на Закарпатті, побудованим у готичному стилі. Ну а туристів приваблює ще й те, що інтер’єри храму практично повністю збереглися з XVII століття у своєму первісному вигляді! Усередині скромних розмірів приміщення на всю свою висоту, що є значно значнішою за площу, прикрашають розписи митців галицької мальовничої школи та місцевих закарпатських митців XVII-XVIII століть. Техніка розписів — клейовий живопис, вони нанесені прямо на дерево і зображують різні біблійні події, серед яких найкраще зберігся Страшний Суд. Крім оригінальних розписів в інтер’єрі збереглися дерев’яні іконостас і люстра. У 1979-1981 рр. саму пам’ятку і розписи частково реставрували під керівництвом архітекторів І.Р. Могитича і Г.П. Крука та художників Г.П. Друзюка, Л.С. Скопа та інших.
Звісно, довкола такої стародавньої споруди не можуть не ходити легенди та міфи. Так, місцеві жителі розповідають кілька переказів. Згідно з однією з них, бажаючи зберегти церковний дзвін під час одного з нападів, селяни зняли його і зарили в землю недалеко від селища, а коли прийшли по нього, щоб повернути дзвін на місце, не змогли його знайти. Тепер раз на 7 років на тому місці, де був закопаний дзвін, чути дзвін. Інший переказ розповідає про сокирку, якою розбійник Пинтя вдарив в іконостас, і відтоді сокирка назавжди стала невидимою.
Які б легенди не оточували Успенську церкву, насамперед увагу до неї в усі часи привертала і привертає сьогодні її дивовижна архітектура. Зведений із дуба храм, як і інші дерев’яні церкви Карпат, вабить поціновувачів незвичайних старовинних пам’яток, і всі туристи, які приїхали на відпочинок до Виноградова, обов’язково вирушають до села Новоселиці, бажаючи побачити такий стародавній храм на власні очі. Зрівнятися з новоселицькою Успенською церквою зможуть небагато помітних пам’яток Виноградова, це справді унікальна пам’ятка культової архітектури, і таких приголомшливих споруд на Закарпатті можна перерахувати на пальцях.