У чудовому Ужгороді, архітектурні краєвиди якого змушують затамувати подих, культові пам’ятки посідають особливе місце. Хрестовоздвиженський кафедральний собор — одна з найбезцінніших таких пам’яток, яка від моменту свого заснування стала духовною домівкою мешканців міста.
Собор називають архітектурним скарбом Ужгорода, головним його християнським храмом. А віруючі люди вважають його серцем міста — і храм справді розташований у самому центрі старої частини Ужгорода. За понад 370 років свого існування його зовнішній і внутрішній вигляд неодноразово змінювався, але в усі часи ужгородці підтримували й дбали про головну духовну обитель.
Появою чудового собору Ужгород зобов’язаний графу Яношу Другету, який керував містом на початку XVII століття. 1640 року він запросив до міста ченців-єзуїтів, яким видав дозвіл на велику діяльність на Замковій горі. Будівництво завершилося 1646 року — невелику римо-католицьку церкву побудували як собор для монастиря єзуїтів, і вона в такому вигляді проіснувала понад століття. Тільки після 1773 року слідом за ліквідацією єзуїтського чернечого ордену собор набув більш наближеного до сучасного вигляду. 
Того разу його було передано імператрицею Марією-Терезією греко-католицькій єпархії. Під керівництвом єпископа А. Бачинського храм було перебудовано за східним обрядом як кафедральний собор у стилі бароко, також було зведено каплицю Богородиці, а після завершення всіх робіт під порталом було встановлено меморіальну дошку, на якій латинською мовою було записано історію Хрестовоздвиженського кафедрального собору Ужгорода.
Високий, світлий ззовні і зсередини, монументальний, але водночас легкий і витончений собор прикрасив саме серце Ужгорода. Пройти повз і не помітити його неможливо. Цікаве архітектурне рішення фасаду, виконаного у вигляді портика з чотирма колонами, до якого ведуть двосторонні сходи з червоного мармуру, і дві симетричні триярусні бані з віденськими курантами, зверненими у бік входу до собору, роблять храм своєрідним і таким, що запам’ятовується. Обидві бані виступають також у ролі дзвіниць: у тій, що зліва від входу до храму, встановлено велетенський дзвін «Іван» вагою одна тонна, а в правій — ще більший дзвін вагою три тонни.
Роботу з внутрішнього оздоблення Хрестовоздвиженського кафедрального собору, як і архітектурні плани храму загалом, виконали закарпатські та ужгородські майстри. Колоритний, багатющий і майстерний розпис усередині собору в стилі пізнього бароко, який можна побачити в ньому сьогодні, було виконано вже на початку XX століття художником Й. Бокшаєм. Однак фрагменти розпису XVIII століття також частково збереглися.
Нині Хрестовоздвиженському кафедральному собору вже майже чотири століття. Його стіни пам’ятають багато чого. З 1949 по 1991-й роки він належав православній громаді, якій його передала радянська влада. Але після здобуття Україною незалежності все стало на свої місця. Сьогодні, як і століття тому, у цій пам’ятці Ужгорода відбуваються духовні обряди за греко-католицьким звичаєм. У наш час, як і багатьма роками раніше, Хрестовоздвиженський кафедральний собор, як і раніше, прикрашає найсерце міста, і, як вважають багато вірян, становить величезну частинку його душі. Відчути неймовірну атмосферу цієї достопримечательности Украины може будь-хто охочий — для цього потрібно просто сюди приїхати.