Приголомшливо цікавими є пам'ятки України — такі різноманітні, несхожі одна на одну, вони трапляються навіть у невеличких поселеннях, привертаючи до себе увагу охочих побачити дива світу й історичні пам'ятки захоплених туристів із найрізноманітніших куточків світу. Так і замок Нялаб, розташований у невеличкому селі Королеве Виноградарського району, — здавалося б, звідки йому взятися в такому маленькому провінційному селищі? А є звідки, і всьому причиною дивовижна історія Закарпаття.
Замок Нялаб сьогодні хоч і не єдина, але одна з головних причин відвідування селища Королево туристами. Руїни стародавньої споруди, зведення якої відноситься, імовірно, ще до епохи Раннього Середньовіччя, гордо підносяться над іншими будівлями. Вважається, що перше городище на замковому пагорбі на лівому березі річки Тиси було побудовано слов'янами ще до приходу сюди угорських королів. Але згідно з основною історичною версією зведення замку розпочалося в другій половині XIII ст. з будівництва королівського мисливського будиночка на скелястому пагорбі над долиною річки. Головним підтвердженням цього слугує перша писемна згадка замку в 1279 р. як сторожового укріплення, що захищало торговельний шлях, який вів уздовж Тиси до Угорщини.
Гора, на якій сьогодні стоять руїни замку, цікава сама по собі. Це гора вулканічного походження, гордий «відлюдник», відрізаний на 2км від решти гір, яких у районі Корольово досить багато. Пагорб, що складається повністю з кам'яних порід, нависає над долиною річки Тиси, його висота — 52м, ширина становить 100-250м, а довжина — 600м. Спочатку на величному пагорбі з легкої руки угорського короля Іштвана V, який любив полювати в тутешніх, колись багатих на дичину лісах, з'явився невеличкий мисливський будиночок, потім будиночок розрісся до дерев'яного укріплення, а наприкінці ХІІІ століття тут уже височіли потужні кам'яні стіни. Наскільки відомо, його будували русини і валахи з навколишніх сіл, а також сербські майстри. Зводилося укріплення як надійна цитадель: у центрі замкового подвір'я крізь скельну породу був пробитий глибокий 55-метровий колодязь, а стіни споруд, що їх складали з бутового каміння, яке скріплювали вапняним розчином, завтовшки сягали 2-3 метрів. У висоту стіни доходили до 9,6 м, вони були надійними, могутніми і, якби не неодноразові навмисні підриви та руйнування замку, напевно, достояли б до наших днів, і через 700 років були б у повній цілості й схоронності. Але сьогодні на пагорбі ми бачимо лише руїни.
Збережені фрагменти кріпосних стін і замкових споруд дозволяють судити про колишню велич цитаделі. Багато що може розповісти і його історія: в його стінах відбувалися події, що справили величезний вплив на культурний розвиток Угорщини. Тут 1401 р. Станіславом Граматиком було переписано «Королівське Євангеліє», а філософ і гуманіст Бенедека Ком'ятті переклав 1532 р. частину Біблії з латинської мови та 13 листів апостола Павла, що їх видала дружина барона Перені окремою книжкою, яка тепер міститься в національному музеї Угорщини в Будапешті. Також у замку творив художник і музикант Ілошваї Шеймеш Пійтер, який написав музичний твір, що став культовим, — «Балада про Міклоша Толді». Стіни замку Нялаб понівечені часом і непростою долею, але це не применшує історичної цінності цієї пам'ятки Карпат — щороку в селище приїжджають туристи з найрізноманітніших куточків світу. Якщо ви приїхали на відпочинок у Виноградово, обов'язково побувайте в Королеві та відчуйте тутешню дивовижну атмосферу. Нехай ми вже не можемо оцінити красу цього колись величного замку, але ту атмосферу, що відчувається тут, ніщо не здатне зруйнувати, і небагато визначних пам'яток Виноградова можуть змагатися із замком Нялаб за популярністю, це воістину унікальне місце, яким можуть бути тільки такі стародавні куточки, у яких століттями вершилася історія і людські долі.