Старовинні храми Закарпаття — це абсолютно особливі пам’ятки, які справляють на кожного, хто з ними знайомиться, найглибше враження. Вони зачаровують шанувальників старовинної архітектури і викликають благоговіння у тих, для кого, в першу чергу, вони мають релігійне значення. Одна з таких дивовижних церков — це церква Святого Миколая в селі Середнє Водяне Рахівського району Закарпатської області. Село Середнє Водяне хоч і зовсім невеличке, але багате на пам’ятки — тільки стародавніх храмів тут не один, а два! І обидва вони зведені на честь одного святого — Миколи Чудотворця. Один із храмів Св. Миколая місцеві жителі називають Верхнім, а інший Нижнім — щоб не плутати, адже кожен із них цікавий по-своєму, заслуговує на окрему увагу. Верхня церква розташована на вищому пагорбі, а Нижня, відповідно, на нижчому. Храми дуже схожі — обидва велично здіймаються над рештою споруд, що виглядає дуже гарно, але змушує відчувати трепет — храми темні, загадкові, мають просто фантастичний вигляд як в оточенні зелені влітку, так і серед снігових пагорбів узимку. Як Верхній, так і Нижній храм були зведені в XV-XVII століттях однією артіллю, але імена будівничих не дійшли до наших днів. Викликає цікавість питання: як місцеві жителі і майстри прийшли до бажання звести відразу два храми? Адже будівництво святинь завжди було справою непростою: знайти кошти було непросто, і зазвичай у невеликих населених пунктах зводили тільки одну церкву. Напевно, тепер відповіді на це запитання ми вже ніколи не отримаємо, але ж так іще цікавіше!»
Верхня церква Св. Миколая — це одна з найдавніших дерев’яних церков Карпат та України загалом, найдревніша визначна пам’ятка Рахівщини. З 1428 року збереглася основа обителі — дубові зруби, а надбудову над ними, що нині височіє, виконали 1600 року! Цій пам’ятці майже половина тисячоліття, у що неважко повірити, дивлячись на неї, але зовсім не через те, що може першим спасти на думку — прекрасно збережений автентичний храм несе в собі сліди старообрядницької архітектури й водночас заворожує своїми середньовічними романськими формами, кожна його дощечка, кожна часточка дихає старовиною. Висока вежа з загостреним завершенням, крутий високий дах, стрілчасті вікна — тут явно вимальовуються риси готичної архітектури. Таке разюче змішання стилів — результат того, що в усі часи в селі жили і румуни, і українці, змішання культур і призвело до появи християнського православного храму з такою незвичайною архітектурою. Остання перебудова храму відбулася 1760 року, тоді й з’явилася над храмом висока вежа, а в його інтер’єрі — чотириярусний іконостас.
У цій пам’ятці унікальне все: і її зовнішній вигляд, і внутрішнє оздоблення, адже тут від давніх часів збереглися настінні розписи та фрески високої мистецької цінності, чим можуть похвалитися далеко не всі старовинні дерев’яні храми Карпат, віком від трьох століть і більше. Дивлячись на цей храм зовні і побувавши всередині нього (на сьогоднішній день він чинний), неможливо не відчути, ніби ви перенеслися на кілька століть назад, не відчути ту особливу атмосферу, яка буває лише в таких древніх священних місцях, намолених багатьма поколіннями. Усі, хто приїжджають на відпочинок у Солотвино, а також в інші прилеглі населені пункти, неодмінно відвідують церкву Св. Миколая. Слава про цю пам’ятку Солотвина поширилася далеко за межі Рахівщини та навіть країни загалом, щоб побачити її, сюди приїжджають туристи навіть із-за кордону.