Колись римо-католицький, а тепер реформаторський костел Св. Єлизавети — друга найвідоміша пам’ятка Хуста. Побачити її прагне кожен гість стародавнього міста, нерідко багато туристів приїжджають сюди спеціально для цього. Це один із найдавніших храмів на Закарпатті, що зберігся з XIII століття — його вік на сьогодні становить понад 800 років.
Будівництво костелу розпочалося в XIII столітті. Біля підніжжя замкової гори, на якій не перше століття зводився і зміцнювався Хустський замок, також було вирішено звести надійне укріплення. Найдобротнішими будівлями в ту пору були кам’яні, а з каменю будували, в основному, лише фортеці, замки і храми. Тому й вирішили жителі міста, які бажали убезпечити себе від набігів жорстоких татар та інших завойовників, побудувати не просто храм, а міні-цитадель, у якій також можна буде сховатися в разі небезпеки.
Під керівництвом невідомих архітекторів було зведено не лише гарний храм у стилі провінційної готики, а й водночас і надійний притулок, з усіх боків оточений високим 6-метровим кам’яним оборонним муром. Костел був освітлений на честь Святої Єлизавети — матері пророка Іоанна Хрестителя. Він став духовною домівкою мешканців і правителів міста — останні нерідко змінювалися, але кожен із них віддавав данину пошани і постійно жертвував кошти на підтримання обителі. Можливо, саме тому костел і дійшов до нашого часу з самої що не є глибини століть.
Сьогодні костел Св. Єлизавети можна побачити таким же, яким він був у XV столітті, коли остаточно сформувався його вигляд. Це прямокутний однонавовий храм зі стрілчастими вікнами й аркою входу в південній стіні з високою вежею-дзвіницею, що примикає із заходу. Однак не вдалося цілком зберегти високу оборонну стіну, що неправильним овалом окільцьовувала храм-цитадель: у XIX столітті її північно-східну частину було знесено під час будівництва сусідньої будівлі, але, на щастя, південно-західна її частина повністю збереглася. Завдяки тому, що під час масштабної реставрації у 2004-2005 роках храму повернули втрачені під час незначної перебудови у ХІХ столітті автентичні риси — верхній ярус дзвіниці з дерева з галереєю, шатровим дахом і декоративними ліхтарями, в інтер’єрі — фрагменти фресок ХV століття, оглядаючи храм, можна перенестися на 5-6 століть назад.
Потужна оборонна стіна — це унікальна деталь храму, друга в Закарпатській області подібна конструкція 
зберіглася біля храму у Вишкові. Дерев’яна дзвіниця з галереєю, яка спрямована високо в небо і пронизує його своїм гострим шпилем, у поєднанні з цим муром відображає захисне призначення споруди, яке, поряд із культовим, від самого початку приписувалося костелу. Реформаторським костел Св. Єлизавети став 1524 року, тоді ж було втрачено численні фрески, якими були прикрашені інтер’єри храму — реформаторство передбачало більш стриманий підхід до оформлення інтер’єрів та екстер’єрів церков і храмів. Фрагменти цих фресок було виявлено під шаром штукатурки кілька років тому. На одній зі стародавніх фресок зображені три королі Угорщини — Ласло I, який заснував Хустський замок, Стефан та Імре. Побачити ці старовинні скарби сьогодні може будь-який гість міста.
Про костел Св. Єлизавети, безумовно, можна говорити як про безцінну достопримечательности Украины — це унікальний, красивий і найстаріший храм, що зберігає спогади про стародавні часи. Відвідування цієї пам’ятки Закарпаття подарує найяскравіші емоції, залишить найприємніші спогади.