«Ольвія» — одна з грецьких колоній на території сучасної України, заснована ще в першій чверті VI до н. е. Сьогодні це національний історико-археологічний заповідник «Ольвія», у якому й досі ведуться розкопки, — це національний історико-археологічний заповідник «Ольвія», у якому й досі ведуться розкопки. Розташований він поруч із селом Парутине в Миколаївській області. Під час свого розквіту «Ольвія» була важливим торговим центром, тут займалися рибним ловом і виноробством. З плином часу грецьке населення природно змінювалося кіммерійцями та скіфами. Перший опис географії, історії та звичаїв місцевих жителів було зроблено ще Геродотом. 
Це античне грецьке місто-держава, в якому побував сам «батько історії» Геродот, — було одним із найбільших античних центрів у Північному Причорномор’ї, мало величезну сільську округу у вигляді поселень і ферм на берегах моря і його лиманів, торговельно-економічні зв’язки з Елладою. В епоху розквіту територія міста сягала 55 га, його некрополя — до 500 га, а на берегах Бузького, Дніпровського та Березанського лиманів розмістилися півтори сотні сільських поселень, що становили сільське оточення міста. Протягом усієї своєї історії Ольвія була тісно пов’язана як з античним світом, так і з місцевим, так званим варварським оточенням. З одного боку, вона входила до Афінського морського союзу, з іншого боку — Ольвія значно впливала на розвиток навколишніх племен скіфів і сарматів. «Ольвію» 331 року до н. е. невдало намагався завоювати один із полководців Олександра Македонського — Зопірі, але вже у 55 році до н. е.. поліс був підкорений гетським царем Буребістою. 
Пізніше «Ольвія» відновила своє існування, але на значно меншій території. У 198 р. н.е. вона була приєднана до Римської Імперії, а після навали гунів у 70-х рр. припинила своє існування. Потім на багато століть про «Ольвію» забули. Її місце розташування було встановлено наприкінці XVIII століття. Систематичні розкопки на території національного історико-археологічного заповідника «Ольвія» почалися в першій половині ХХ століття. Сьогодні заповідник перебуває у складі Інституту археології НАН України. Студентів-істориків регулярно відправляють сюди на практику. В «Ольвії» досі проводять роботи з консервації та реставрації археологічних знахідок, а також здійснюють охорону ділянок, що можуть зруйнуватися водами лиману. 
Унаслідок наукових досліджень розкопано близько 5 га території міста, відкрито два Теменос (священні ділянки) із залишками храмів, агору — центральну площу з оточуючими будівлями, гімназії, будівлю суду, житлові квартали та виробничо-господарські комплекси. Досліджено некрополь і затоплену нині водами Бузького лиману частину міста. Під час багаторічних розкопок виявлено велику кількість творів мистецтва, які прикрашають багато відомих музеїв світу. У розкопках Ольвії беруть участь десятки професійних археологів, сотні студентів і школярів. Вона є школою для фахівців із класичної археології не лише України, а й світу. Нещодавно відзначалося 200-річчя наукових досліджень цієї пам’ятки, яка дала цінний матеріал про період історії Нижнього Побужжя за часів Стародавньої Греції та Стародавнього Риму. Головним лихом для музею є грабіжницькі розкопки. 
Для огляду заповідника можна приїхати у період з травня — по вересень. Кажуть, що найцікавіше тут буває в травні — степ дуже красивий. А в липні-серпні сюди споряджаються археологічні експедиції. Територія, звісно, не така барвиста як в Херсонесі, але тут є на що подивитися. Заповідник складається з городища і некрополя. Площа музею «Ольвія» — залишків городища і некрополя — близько 270 гектарів. До заповідника також входять 23,6 гектара території острова Березань, де розташовувалося найдавніше античне поселення в Північному Причорномор’ї, засноване ще в VII столітті до нашої ери. У заповіднику функціонують: музей, фонди археологічних матеріалів, наукова бібліотека, експозиція архітектурно-будівельних залишків античного часу.
Експонуються залишки фортечних стін, римської цитаделі, Західного та Центрального Теменоса, похоронних склепів тощо. Верхнє місто є найпоказовішим, тут можна побачити залишки стародавнього кварталу, головну дорогу, землянки, храми. Зберігся вівтар перед храмом Апполона, на якому навіть зараз символічно приносять жертву у вигляді узливання вина. Недалеко від головного входу в заповідник розташований музей із цінними знахідками. На жаль, нижнє місто і порт пішов під воду. Але якщо у вас є можливість взяти сюди акваланг, то можете зайнятися дайвінгом. 
Чи багато є місць на землі, де ви можете ввечері сісти на сходинки, що зависли просто над урвищем (але ж ними колись ходили стародавні греки) і милуватися вечірнім морем? Місце має свою унікальну стародавню магію, сюди варто приїхати! Було б бажання, можна собі влаштувати активно-пізнавальний відпочинок і приєднатися до групи археологів. Звісно до важливих ділянок розкопок вас не допустять, але прості роботи вам цілком довірять, там завжди потрібні вільні руки. Та й просто у вас на очах працюватимуть майстри своєї справи з пензликами та щіточками, а можливо, і будуть виявлені вельми важливі знахідки.