Мертве озеро знаходиться на території Національного парку Сколівські Бескиди, поблизу водоспаду Кам’янка. Дерев’яна вказівка з написом «Озеро Журавлине» (друга назва Мертвого) показує вгору. Дряпатися вузенькою передкарпатською стежкою на пагорб потрібно хвилин п’ятнадцять. Проходимо голосистий струмок в обрамленні яскравих квітів.
Озеро зустрічає нас тишею. Недарма називають його Мертвим. Навіть такого звичного для болотистих водойм кумкання жаб не почуєш. Вода в озері насичена газами, які вбивають усе живе. Немає тут і риби. Дерева навколо стоять тихо, ніби зачаровані. Зрідка здалеку почується переляканий голос якогось птаха, певно, і вони бояться сюди прилітати.
Озеро справді мертве, на берегах ростуть трава і дерева, а в самому озері немає ні водоростей, ні ряски, риба й різні комахи там теж не живуть. На дні озера б’ють сірководневі ключі. Дерева, що впали, не гниють у воді, а так і продовжують лежати по берегах.
На воді жодної хвилі. Вона чимось нагадує велику пляму нафти. То тут, то там на воді «зависла» гілка… Розповідають, начебто дерево, яке «скуповувалося» в цьому озері, не згниє ніколи.
Мертве озеро славиться містикою. Кажуть, місцеві знахарі здавна використовували його воду для приготування своїх напоїв. За легендою, колись у цій водоймі топилася гарна дівчина. Вона була закохана в одного хлопця, він також кохав свою любку. Але щось між ними трапилося, були у сварці. З розпачу дівчина кинулася у воду і стала русалкою. Хлопець потім часто приходив на це місце, сидів на березі, сумував і грав на сопілці. Кажуть, якщо вслухатися в тишу, можна почути легкий звук сопілки і спів русалки.