Практично кожен чоловік, наближаючись до моря, намагається розгледіти в його водах русалку. Річ у тім, що образ жінки-риби дуже глибоко, майже на генетичному рівні, закладений у людській душі. Багато скульпторів намагаються виготовити власну зеленоволосу діву, матеріалізувавши таким чином фантазії більшості представників сильної статі.
Тому не випадковістю, а закономірністю, вважається поява плеяди статуй Русалки. Найзнаменитіша — копенгагенівська. До речі, замовив її Едварду Еріксону сам Карл Якобсен, засновник пивоварного виробництва «Carlsberg». Датська «Русалонька» з торсом Елін Еріксон і головою балерини Прайс була такою гарною, що її копії швидко з’явилися на набережних Токіо, Амстердама, Сіднея і в абсолютно не морських містах — Римі та Парижі.
Окремого абзацу заслуговує Варшава, яка прославилася парою власних приголомшливих скульптур Русалок. Одна — на березі Вісли, інша — на площі Ринок. Крім того, ця ж Сирена зображена на гербі та всій символіці польської столиці.
Особливе місце в «професійному списку» жінок-риб посідає українське трактування вічної теми. Фахівці-мистецтвознавці вважають Русалку з Місхора найпривабливішою з усіх існуючих варіантів цієї скульптури. Наприклад, копенгагенська красуня занадто субтильна і мініатюрна, а обидві варшавські сирени надто могутні і трохи нагадують ламантинів. І лише Місхорську Русалку сміливо можна назвати еталоном краси. Це — гармонійно складена жінка, яка в одній руці тримає дитину, а іншою спирається на округлий камінь. Скульптура встановлена у воді, навпроти набережної Місхора.
Чому Русалка з дитиною? Хто автор скульптури і де розташований Місхор? — з’являється рій запитань у головах туристів, які побачили зображення цієї краси. Місхор — це місцевість, що належить смт Кореїзу. Вона розташована на південному березі Криму і захищена від можливих північних вітрів Ай-Петринською яйлою. Тож клімат тут оксамитовий, як хутро крота, а море тепле, як сльози.
Скульптура з’явилася на ПБК завдяки Амандусу Адамсону, найвідомішому естонському скульпторові, що лікувався у Місхорі на початку минулого століття і був вражений до глибини душі місцевою легендою про Русалку. Розкішними кримськими вечорами, відпочиваючи на терасі орендованого будинку, метр почув цю розповідь.
Дівчина Арзи була татаркою з небагатої родини. Будинок її батька був побудований у тому місці, де сьогодні витягнулася Місхорська набережна. Арзи викрав у день весілля торговець живим товаром Алі-баба. Викрав і відвіз до Стамбула, де продав у гарем одного з османських султанів. Арзи народила султанові сина, але рівно за рік після викрадення вона вистрибнула з вікна в Босфор, прихопивши з собою дитину. Того ж дня Русалку помітили у водах біля берега її рідного Місхора. Раз на рік Арзи з сином виринає з вод Понта Аксінського, так раніше називали Чорне море, і вдивляється в берег, на якому вона повинна була щасливо жити-поживати з віднятим у неї коханим.
За власні кошти Амандус Адамсон створив і встановив «Русалку на камені», а також скульптурну композицію «Арзи і розбійник Алі-Баба». Обидві роботи естонського метра визнано найпрекраснішими та найекспресивнішими а пам’ятками Місхора, а кожен гість ПБК має шанс дочекатися й побачити саму носійку образу — прекрасну Арзи, яка раз на рік з’являється в прибережних водах.