Місхор вважається одним із найвишуканіших курортів південного берега Криму. Такому іміджу сприяє розташування цього населеного пункту між титанами української туристичної галузі — Алупкою і Ялтою з Лівадією. Елітний статус Місхора підтверджує клімат, що панує тут, — найтепліший, найсонячніший і найм’якший на всьому ПБК, а також наявність цілої низки видатних пам’яток. Місцеву канатну дорогу, наприклад, уже занесено до «Книги рекордів Гінесса». А те, що палац П.М. Романова «Дюльбер» або вілла «Барбо» досі не потрапили до списку спадщини ЮНЕСКО, можна пояснити лише тим, що співробітники цього структурного підрозділу ООН досі не «відкрили» для себе Крим.
Одним із таких, не до кінця оцінених світовою громадськістю, є Місхорський парк. Щоправда, він отримав за Союзу звання «пам’ятки садово-паркового мистецтва», але його явно недостатньо, щоб захистити унікальний культурний біоценоз від зазіхань нуворишів і місцевих комерсантів.
Місхорський парк витягнувся вузькою смугою між морем і Ай-Петринською яйлою. Його площа дорівнює 21,3 гектарам, що трохи перевищує територію держави Монако, до складу якої входять аж 3 міста — власне Монако, Монте-Карло і Ла-Кондамінья. Кримська пам’ятка садово-паркового мистецтва прикрасила місцеву набережну наприкінці XVIII століття. Це пов’язано з приєднанням Кримського півострова до Росії під ім’ям Таврійської губернії 1784 року. У новостворену Алуштинську волость Ялтинського повіту із задоволенням, як хвилі на місцевий брег, нахлинуло російське, небідне дворянство — Голіцини, Мещерські, Наришкіни. Вони то й перетворили казенне татарське село Місхор, що налічувало 24 двори, 160 мешканців і одну мечеть, на подобу мусульманського раю на Землі — зелені парки-сади, розкішні палаци і фонтани, що щедро розсипають водяні краплі.
Важливе застереження: Князі Голіцини та дворяни Наришкіни, які дали Росії половину геному Петра Першого, не самі висаджували фісташкові дерева і розбивали паркові алеї. Проекти перетворення колишнього субтропічного лісу на окультурений флористичний Рай належать італійським архітекторам. Вони намагалися вписати вілли господарів у чудовий ландшафт узбережжя, одночасно перетворюючи «кримську Рубльовку» на єдиний масив, придатний для нічим не затьмарених променадів вельможних осіб.
Так, звичайний терен, глід, ялівець, суничник дрібноплідний та ладанник кримський викорчували та замінили на аризонські та гвадалупські кипариси, бамбук, пальми та олеандри. А лаконічні і скромні біоценози, складені навколо кримської сосни, були розбавлені незграбними соснами Культера, італійськими маслинами, кипарисами пірамідальними, магнолією і трахікарпусами Форчуна. Під вавилонською вербою розташували фонтан «Лілію», а на одному з відкритих майданчиків, уже в нашому столітті, звели модний фонтан, що «співає і танцює».
Одна з ділянок Місхорського парку відведена до-російському минулому селища. Одна з природних кам’яних стін парку була укріплена обробленими шматками гірської породи, викладеними у формі кладки. 
Біля стіни стоїть дівчина-татарка, що набирає воду. За нею підглядає, немов чорний ворон, старий-розбійник. Це — знаменита скульптура-фонтан «Дівчина Арзи і розбійник Алі-Баба», виконана естонцем Амандусом Адамсоном. Знаменитий прибалтійський майстер, який відпочивав у Місхорі, був так вражений місцевою історією про вкрадену Алі-Бабою татарську красуню, яку він продав у турецький гарем, що за власний кошт створив і встановив цю скульптурну групу на території парку.
Продовженням історії про Арзи став бронзовий пам’ятник «Русалка», поставлений тим самим Адамсоном на камінь у морі. Річ у тім, що кримська красуня не захотіла жити в стамбульському гаремі, і коли народила дитину, кинулася разом із нею в море. Природно, що вона попливла до рідних берегів, але вийти з води вже не змогла. Тому й стоїть вона в морі, стомлено тримаючись за валун, здалеку милуючись улюбленим берегом і розкішним парком.
На відпочинок у Місхор стікаються тисячі людей. Їх приваблює розкішний клімат, тепле море і можливість проживання в санаторіях, розміщених у колишніх палацах російської знаті. Практично всі оздоровниці оточені Місхорським парком, тому краєвиди з їхніх вікон дарують гостям ілюзію перебування в земній філії Раю, тільки кримського.