Національний природний парк «Білобережжя Святослава», також відомий під назвою Кінбурнська коса, являє собою ще один заповідний куточок природи в Миколаївській області України. Тут сконцентрований рідкісний природний комплекс нижньодніпровських пісків. Місцеві ландшафти складаються з невеликих ділянок піщаних степів, чудових сагових лісових гайків, різних водно-болотних угідь, а також у межах парку мають місце бути і штучно створені соснові насадження. Загалом за парком закріплено 35223,15 га земель. Знайти парк «Білобережжя Святослава» просто: його територія розмістилася трохи південніше міста Очакова в Очаківському районі Миколаївської області. Це простори Кінбурнського півострова, його західна частина. На півночі півострів виходить до Дніпробузького лиману, на заході — до Чорного моря, а на півдні — до Ягорлицької затоки. 
Заразом ім’я Кінбурнська коса природоохоронна територія носила з перших років свого існування, нове ім’я — «Білобережжя Святослава» — дана територія отримала відносно нещодавно (2009 року) разом із більш високим статусом — Національний парк. Раніше ж парк належав до «ландшафтних» — таким його і створили 1992 року. Саме словосполучення «Кінбурнська коса» має тюркське коріння, воно утворене від слів «волосся» і «мис». У підсумку загальна протяжність берегової лінії Кінбурнської коси становить 71 кілометр. При цьому в довжину коса досягає 40 км, а в ширину — 8-10 км. Виходить неймовірне поєднання — одна частина Кінбурнської коси омивається морськими водами, а інша — річковими. Усередині самого Кінбурнського півострова знаходиться близько 300 озер, частина яких має солону воду, а частина — прісну. Тут навіть є і солевидобувні озера, і озера з лікувальною гряззю. 
Це явище посприяло створенню на півострові унікальної флори і фауни. Місцеві рослинні угруповання в основному представлені сосновими лісами і різнотрав’ям з великою кількістю цілющих трав (солянець-соляроси, татарський кермек, орхідеї, зозулинець нирковий та ін.). З птахів особливо цінуються місцеві представники Червоних книг: пелікани, лебеді, фазани, дрозди, сірі журавлі, білі чаплі та білі лелеки.
Сьогодні історія зберігає безліч красивих легенд, які так чи інакше пов’язані з територією Кінбурнської коси. Раніше в її акваторії пролягав найважливіший морський торговельний шлях, у зв’язку з цим територія півострова була цікава безлічі людей. Існує ціла низка легенд про мудру і непереможну царицю півострова, у якої були змії замість ніг. 
Так само складено легенди і про красивих воїнів-амазонок, які сприяли верховенству матріархату на півострові. Одна з легенд розкриває історію появи ще однієї назви півострова — Ахіллів біг. Вона пішла від атлетичних ігор, які тут влаштував сам Ахілл, щоб відсвяткувати перемогу в морській битві. Деякі легенди допомагають дослідити географію півострова: одні розповідають історії про храм богині землеробства та родючості Деметри, інші — про гай богині Місяця. Сьогодні серед місцевих культурних традицій все ще є місце і для чумацьких пісень — вони вкоренилися на косі в минулі століття, коли самі чумаки частенько навідувалися на півострів за сіллю з його озер. Примітна Кінбурнська коса і своєю багатовіковою історією. Так, наприкінці XV століття турки побудували на цій косі свою фортецю Кінбурн
, яку вже наприкінці XVIII століття наполовину розгромили війська А.В. Суворова. Остаточне перетворення фортеці на руїни відбулося в період Кримської війни, коли від фортеці залишили самі лише лише каміння солдати франко-британського флоту. Сьогодні вся діяльність парку спрямована на розроблення таких напрямів: збереження біологічного та ландшафтного розмаїття Кінбурнської коси, організація культурного та екологічного відпочинку для гостей парку, освітня діяльність, а також врахування потреб місцевого населення. Адміністрація цього парку розташована в місті Очаків.