Північне Приазов’я, в якому знаходяться Кам’яні Могили та інші природно-заповідні зони Донеччини, здавна приваблює туристів і дослідників цікавими знахідками археологів, мальовничими краєвидами та багатою своєрідною степовою рослинністю. Для збереження в природному стані та дбайливого використання степових ландшафтів Приазов’я, де ще збереглися недоторканими ділянки цілинного степу, останніми роками Донецька облрада заснувала: у 1999 р. ландшафтний заказник «Бесташ» площею 437 гектарів і у 2000 р. регіональний ландшафтний парк «Половецький степ» площею 1335 гектарів. Ландшафтний парк «Половецький степ» одержав таку назву в пам’ять про половців — великий степовий народ, що заселяв близько тисячі років тому ці краї. У наших степах збереглися поховання половців, їхні кургани та святилища. На них половці ставили свої кам’яні статуї. Зараз ми називаємо їх половецькими бабами. Статуї виготовляли в людський зріст із вапняку, пісковика та граніту. Встановлювали їх обличчям до сходу. Треба віддати належне стародавнім половецьким скульпторам, зображення чоловіків і жінок виразно передають риси обличчя і багато деталей одягу своїх героїв. Багату галерею половецьких баб, зібраних у степах нашої області, можна зараз побачити біля будівлі Донецького краєзнавчого музею. Святилища половці робили на піднесених місцях. З каменю настилали майданчик, поруч було місце для жертвопринесення. У святилищі стояли дві кам’яні фігури — чоловіка і жінки. Головними богами в половців були бог сонця Тенгрі-хан і його дружина Умай, покровителька жінок і дітей. 
Статуям, як богам, приносили дари і жертви. Кам’яні статуї брали участь у святах. Богів «годували», змащуючи їхні губи кров’ю і жиром жертовних тварин. Половці близько спілкувалися з Руссю. Сусідні народи нерідко воювали між собою і робили набіги один на одного. Але часто половці й русичі виступали разом проти спільного ворога. Багато руських князів і половецьких ханів мали родинні зв’язки. У літературній пам’ятці «Слово о полку Ігоревім» і літописах оповідається про те, що старший син Новгород-Сіверського князя Ігоря взяв за дружину й привіз до себе доньку половецького князя Кончака, у якого перед тим князь Ігор був у полоні й утік. Ця лірична історія покладена в основу лібрето відомої опери композитора А.Бородіна «Князь Ігор». Назва «Половецький степ» змушує згадати ці та багато інших історичних подій, що відбувалися в наших краях. Туристи, які приїжджають на екскурсію до ландшафтного парку, знайомляться з археологічним минулим Володарського району, в якому лежить парк, і сусіднього Першотравневого району. Їм розповідають про розкопки стоянки людини льодовикового періоду, про поховання ямного і катакомбного часу. Люди, що жили 14 тис. років тому на берегах річки Каратиш, були вправними майстрами і чудово обробляли камінь і кістку. Покажуть залишки стародавнього святилища, обгородженого ретельно обробленим, схожим на людину камінням, яке називають балбалами. Кількість обтесаних каменів, показує скільки вбито ворогів. 
Ландшафтний парк «Половецький степ» розташований у заплаві середньої течії річки Берда та її притоки річок Каратюк і Темрюк. Територія парку являє собою різнотравно-типчаково-ковиловий степ із насадженими місцями лісовими культурами. Поруч у заплаві річки Бесташ на 6,5 кілометрів розтягнувся ландшафтний заказник «Бесташ». Ландшафт і природні умови обох заповідних об’єктів практично однакові, тому далі розглядаємо їх як загальну природно-охоронну зону і називаємо її для стислості Парк. Відповідно до фізико-географічного районування Донбасу Парк належить до Степової області північно-східного Приазов’я. Ландшафт являє собою місцевість, сильно розчленовану долинами річок, балками і ярами, які врізаються в гірські породи, що виступають на поверхню, і гранітні останці, створюючи мальовничі пейзажі. Ця частина Донбасу являє собою унікальний за багатством природних ресурсів регіон з досить сприятливим кліматом. Кліматичні умови, пов’язані з географічним положенням, і вплив розташованих на невеликій глибині материнських карбонатних гірських порід сформували цілинний степ із посухостійкою кам’яностійкою рослинністю. Територія парку — місце зростання більше ніж 200 видів кам’янисто-степових, степових, лучно-степових та інших рослин, серед них велика кількість лікарських трав і рідкісних рослин. До Червоної Книги занесено карагану скіфську, тюльпан гранітний, простріл (сон-трава), пирій ковилолистий, багато видів ковили — волосиста, гранітна, Лессінга, українська. 
У Парку охороняються степові фітоценози — групове місцезростання різних видів рослин, зокрема виявлено групові формації ковили волосистої, гранітної та Лессінга. Багатий пташиний світ Парку. Навесні прибережні зарості річок і водойм оголошує спів різних видів очеретянок. В очереті гніздяться дикі качки, криженьки, нирки, водяні курочки та кулики. Можна почути гучний голос чаплі бугая і голос мініатюрної чаплі — маленького бугайчика. У старих заломах очерету будує своє гніздо болотний лунь — гроза всіх водно-болотних пернатих. Зі степових птахів найпоширеніші польові жайворонки, шпаки, ластівки, горобці, трапляються сизі голуби та чубаті жайворонки. У небі ширяє окраса степового пейзажу красень канюк. Під час сезонних міграцій тут зупиняються на відпочинок зграї диких гусей і багато інших перелітних птахів. За останні роки в Донецькій області створено велику кількість природоохоронних об’єктів. У 2007 р. їх налічувалося понад сто, а площа їх перевищила 3% території області. Однак, більшу користь приносять не дрібні заповідні зони, а великі природні парки, де охорона природи та біологічні й інші наукові дослідження набагато продуктивніші. У 2009 р. було створено Національний природний Парк «Меотида», що об’єднав усі природно-заповідні об’єкти Приазов’я. Ландшафтні парк «Половецький степ» і заказник «Бесташ» стали частиною цього Національного природного Парку.
Місцерозташування: в 102 км на захід від кур-та Сєдове, південно-західна частина Володарського району, у заплаві річок Каратюк і Темюк.
Як дістатися: из Седово на собственном или наемном транспорте нужно проехать 84 км на запад по международной трассе Е-58 (Мариуполь – Мелитополь) через г. Новоазовск и Мариуполь до с. Камышеватое, за котором нужно свернуть направо и проехать еще 18 км на северо-восток до с. Захаровка. Далее – пешей прогулкой, которая не только укрепит Ваше здоровье, но и подарит Вам незабываемые впечатления от окружающих пейзажей.
Топ пам’яток