У кожному місті є місце, яке можна назвати його душею. У Дніпропетровську це Преображенський собор. Саме він став місцем закладки міста, а також головною духовною домівкою для його жителів. Чудовий 200-річний храм приваблює всіх гостей міста, дивує своєю величчю і красою, вселяє в серце кожної людини благоговіння.
Яскравим моментом в історії Спасо-Преображенського кафедрального собору є той факт, що перший камінь у фундамент цієї першої кам’яної споруди нового міста своїми руками заклала імператриця Катерина II. Також на урочистій церемонії 9 травня 1787 року був присутній імператор Священної Римської імперії Йосип II. За задумом архітектора К. Геруа, який працював над першим проектом собору, він повинен був перевершити за масштабами Собор Святого Петра в Римі, однак — тут можна сказати, що храм відображає історію міста — цим задумам не судилося здійснитися. Війна з Туреччиною, а потім смерть імператриці та Потьомкіна призупинили будівництво і всього міста, і храму.
Будівництво храму завершилося тільки майже через півстоліття після його закладання — 1835 року. А зведена відповідно не до грандіозних планів, а реалій часу споруда зрештою зайняла таку площу, яку, згідно з першим проектом храму, мав би займати тільки його вівтар, В.Г. Бєлінський написав про це: «стоїть храм, досить великий, але він займає тільки місце вівтаря за колишнім планом». Над проектом дніпропетровського Преображенського собору, що втілився в життя, працював відомий архітектор А.Д. Захаров, серед інших творінь якого будівля Адміралтейства в Санкт-Петербурзі. Не дивлячись на те, що храм звели не настільки масштабний, як мріяв Потьомкін, його визнали одним із найкращих зразків періоду розквіту класицизму в російській архітектурі, а згодом — однією з видатних культових архітектурних пам’яток України.
Усе в цьому світлому соборі гармонійно, кожна деталь його оздоблення доповнює іншу. 
Головний вхід чудового собору прикрашає величний шестиколонний портик, а два бокові — колони з обох боків, увінчано храм позолоченою банею круглого барабанного типу з невеличким православним хрестом. Відповідає зовнішньому і внутрішнє, також виконане в золотих тонах оздоблення храму. До нашого часу в чудовому вигляді дійшли настінні розписи, виконані академіками живопису В. Сазоновим, М. Теребенєвим і С. Безсоновим на початку XIX століття. Безсоновим на початку ХІХ століття, ліпний декор та іконостас оздоблені позолотою, яка в поєднанні зі світлими стінами храму створює відчуття простору, легкості та неймовірної гармонії.
Над головним входом до собору височіє гострий витончений шпиль дзвіниці. На цій дзвіниці сьогодні розташовується один із найбільших дзвонів в Україні, найбільший у південній і лівобережній частинах країни вагою 6 тонн. Цьому дзвону парафіяни приписують чудотворні властивості: якщо вдарити в нього своїми руками, можна поліпшити імунну систему — регулярно на дзвіницю Преображенського собору піднімаються парафіяни, а служителі церкви їм цього не забороняють.
Доля цієї воістину світлої пам’ятки Дніпропетровська була непростою: від руйнування в радянський період її вдалося врятувати лише завдяки старанням видатної людини, колишнього директора Історичного музею Д. І. Яворницького, який перетворив її для захисту на музей. Минули непевні часи, минув і важкий період у долі храму: сьогодні, щоб побачити чудовий Преображенський собор і його святині — ікону Божої Матері «Іверську» і мощі хрестителя Іоанна, святих Матвія, Луки і Марка, святих Анни і Катерини, князя О. Невського, сюди приїжджають люди з усіх кінців країни.