Ні з однією іншою визначною пам’яткою міста не пов’язано стільки легенд, скільки із загадковим Монастирським островом, що прославився навіть за межами України. Сюди приїжджають віряни й екстрасенси, туристи, які просто захоплюються історією. Згідно з переказами, перші жителі на острові з’явилися ще в IX столітті, а задовго до цього тут побував учень Ісуса Христа.
Монастирський острів має дуже цікаву долю, правдоподібність певних моментів якої історикам так і не вдалося встановити.
Одна з перших значних подій в історії острова — зупинка на ньому апостола Андрія Первозванного, який здійснив у I столітті подорож у східні країни для проповідування християнства. Згідно з легендою, це місце стало найпівнічнішою точкою його маршруту, а віряни називають його східним форпостом християнства, цитаделлю православної віри. Історія перебування на острові Андрія Первозванного відома з праць єпископа Феодосія 1880 року. Достовірно відомо, зокрема з праць Візантійського імператора Костянтина Багрянородного 948-952 років, що за часів Древньої Русі, коли Дніпром проходив легендарний «Шлях із варяг у греки», острів був зупинним пунктом перед дніпровськими порогами. Тут люди набиралися сил і віддавали молитви богам із проханнями про допомогу в подоланні важкої ділянки річкового шляху і навіть приносили жертви. Тому вважається, що спочатку Монастирський острів був язичницьким святилищем.
З праць єпископа Феодосія також відомо, що в IX столітті на острові був закладений візантійський монастир — звідси й така назва цього дивовижного куточка Дніпропетровська. Згідно з легендами, у цьому монастирі від негоди 957 року сховалася велика княгиня Ольга, яка прямувала до Константинополя, 988 року в монастирі дорогою до Херсонеса побував князь Володимир, а 1152 року князь Мстислав, який повертався з походу на половців, повернувся.
Жодних слідів стародавнього монастиря на острові знайдено не було, як і немає достовірних доказів вигаданості його існування. Вважають, що його знищили під час навали татаро-монголів, коли 1240 року тут побував хан Батий. Згадку про монастир можна також побачити в записах архітектора де Боплана 1651 року.
Більш визначеною історія острова стає з середини XVIII століття, коли його власник К. Красовський дарує його новомосковському Самарському Пустинно-Миколаївському монастирю. Подальша доля Монастирського острова прозаїчна: до націоналізації радянською владою він переходить із рук у руки, а потім у середині минулого століття тут зносять останні старі споруди колишніх власників і острів стає частиною парку ім. Шевченка.
Головні визначні пам’ятки Монастирського острова сьогодні — це канатна дорога від правого берега Дніпра, з якої відкриваються чудова міська панорама і вид на річку, а також один із найбільших в Україні пам’ятників Т.Г.Шевченку та збудований 1999 року храм Святого Миколая. До острова веде ще одна визначна пам’ятка — пішохідний міст, з боку міста перед яким можна побачити чудову скульптурну композицію — Лаву закоханих і величезне Древо щастя. Лава вважається такою, що зцілює, а міст — таким, що з’єднує серця: на ньому молодята закріплюють замки, а ключі викидають у Дніпро, щоб навіки поєднати свої долі.
Далеко за межі країни поширилася слава Монастирського острова як унікального енергоінформаційного центру, сюди приїжджають екстрасенси та контактери навіть із Західної Європи, вважаючи, що тут відкриваються входи в паралельні світи і що острів був священною столицею скіфів, де побував Заратустра.
Що б не було правдою, а що вигадкою — Монастирський острів був і залишається улюбленим місцем відпочинку городян і гостей міста: тут працює зоопарк, акваріум, дитячі атракціони, пляж, кінний клуб, а також ресторани й кафе. Атмосфера цієї достопримечательности Днепропетровска дійсно унікальна і романтична, а прогулянка Монастирським островом дарує незабутні і яскраві враження.