Синевир — озеро канонічне. Юні жителі України знайомляться з ним у 8-му класі, як з єдиним завальним озером на території держави. Водойм такого типу досить багато на Памірі, в Андах і Кордильєрах. Але тут, в Українських Карпатах, — це єдина водойма з таким типом походження озерного заглиблення.
Іноді синевирську красу іменують «Морським Оком». Територія навколо нього є заповідною. Тут розташований однойменний з озером Національний парк, що охороняє перегороджену каменепадом міжгірську долину, власне саму водойму, в якій водяться раки та 3 види форелі, буково-ялинові ліси на схилах Внутрішніх Ґорґан, кілька джерел мінеральної води, болото Глуханя та озеро Озірце. Природні синевирські багатства доповнюють чудеса рукотворні. До них належать оглядові майданчики, вписані в ландшафт архітектором Юрієм Соломіним, зіпсований паводком «Музей лісу і сплаву», реабілітаційний центр для ведмедів, Колочавська вузькоколійка та місцевий Краєзнавчий музей. У туристичних путівниках останній іноді називають «Візит-центром», а в офіційних джерелах — Музеєм архітектури та побуту «Старе село».
«Візит-центр» є типовим скансеном, тобто такою експозицією, що розміщена не в запорошених музейних залах, а під мінливим і віроломним відкритим небом. Відкрито цей скансен 2007 року завдяки ініціативній групі любителів закарпатської етнографії та за фінансової підтримки депутата Станіслава Аржіветіна.
Це — «живий» краєзнавчий музей, на території якого повністю відтворено населений пункт, характерний для Верховини до приходу Радянської влади. На території центру зведено близько 20 будівель, що відповідають житлу довоєнних горян, зайнятих різною діяльністю та маючих різні фінансові можливості.
Відчиніть масивну дерев’яну браму «Візит-центру» і пройдіться доріжками, викладеними камінчиками-голишами, піднятими з дна гірських річок. Першими перед вами постануть будиночки Лісоруба і Бідняка, базові експонати музею-скансену. Від будиночка Лісоруба дорога веде до Жандармської станції. За нею — будинок Овчара, Млин, Кузня і Криниця. Остання була побудована настільки вдало, що через рік у ній завелися тритони. Це — добрий знак, своєрідний місцевий показник чистоти води. Вигляд повноцінного дорадянського населеного пункту доповнила каплиця і церковно-парафіяльна школа. Трохи вибивається зі стилю аля-верховина амфітеатр на 500 місць, але він необхідний для проведення на території музею етно-фестивалів, майстер-класів і тематичних конференцій. Усі споруди будували бригади ентузіастів-волонтерів, використовуючи знаряддя і технології минулих століть.
Дана етно-атракція Синевирської Поляни розташована на землях Міжгірського району і давно стала обов’язковим пунктом маршруту, що демонструє туристам усі достоїнства завального «Морського ока». У 2009 році цей музей-скансен було названо найкращим у країні, адже він робить відпочинок у Карпатах таким самим престижним і цікавим, як канікули в Альпах чи Гімалаях. Запланувавши поїздку до цих країв, не пропустіть шанс побачити карпатське село в його первозданній красі, не зіпсоване цивілізацією і не понівечене будівлями доби воєнного комунізму.