Українська земля схожа на скарбницю міфічного царя Креза. Варто трохи копнути, зайти за ріг або піднятися на гору, як шукачеві відкриваються чудові картини та справжні цінності планетарного масштабу. Не є винятком із загального «правила коштовностей» крихітне село Вільховиця, розташоване в Мукачівському районі, на, відгородженій горами від основної території України, Закарпатській області. Простий населений пункт, яких тисяча, став місцем розміщення унікального дерев’яного храму та ділянкою землі, з якої видобули унікальний скарб про 5-ть бронзових мечів, час кування яких датується Х століттям до нашої ери.
Якщо зі значенням, віком і походженням мілітаризованого скарбу вчені розібралися швидко, то цінність храму тривалий час була, наче схована чорною пеленою, від очей радянських дослідників і мистецтвознавців. До речі, сам храм своєю формою і зовнішнім виглядом нагадує біблійний Ноїв Ковчег, таким, яким його зображують сьогоднішні майстри історичних реконструкцій. Він височіє на пагорбі, над селом, а здається, що пливе, над Ольховицею, над Карпатами, над світом. Побудований цей чудовий храм у селі в XVII столітті. Тільки не у Вільховиці, а в Бистриці. Назвали його на честь Святого Великомученика Дмитра, забитого списами і розтерзаного дикими звірами за наказом римського імператора. Церква ця зведена із соснових колод у два зруби. Один — прямокутний, довгий, той, що надає храму вигляду Ноєвого ковчега. Інший — менший, п’ятигранний. Він призначений для вівтаря. Відмінною рисою будови є величезний ганок, рівний третині корпусу храму. 
Для ганку були використані масивні тесані дерев’яні плити. Над ним — арка. На ній ви зможете побачити вирізьблені символи Сонця — соляріси, свастику — вогняні колеса, шестилистники та сонячні квіти. До речі, за ними одними вже можна писати дисертацію на тему спільного життя язичницьких символів і християнських обрядів. Або навпаки. На своєрідній «палубі» ковчега височіє нефункціональна вежа, що має явний східний колорит.
Три століття церква Святого Великомученика Дмитра вірно служила жителям Бистриці. А потім була взята, і як за помахом чарівної палички, 1910 року перенесена в село Вільховицю. За однією версією, його викупили заможніші члени вільховицької громади, за іншою — донька місцевого пана вийшла заміж і як придане «забрала» храм із собою. Як би там не було, але саме цей «трансфер» уберіг церкву від руйнування. Усі старовинні храми в Мукачівському районі були зруйновані, розібрані, спалені, а цей — вистояв!
Сьогодні церква Святого Великомученика Дмитра — це єдина з дерев’яних церков Карпат, що збереглася на території району. Вибравшись на відпочинок у Карпати, пройшовши всі хребти і випивши воду з усіх місцевих мінеральних джерел, зазирніть сюди, щоб на власні очі побачити український храм, подібний до корабля біблійного патріарха. Відпочинок у Чинадієво, замок Паланок і солотвинські солоні озера від вас нікуди не подінуться, а це дерев’яне диво знову може змінити своє місце дислокації, знайшовши нові береги.