Римo-католицький костьол Воздвиження Святого Хреста — одна з найкрасивіших споруд Берегово, найстародавніша будівля в Закарпатті. Саме з цим храмом легенда пов’язує заснування міста, впродовж більш ніж 900 років він є духовною домівкою жителів Берегова. А для туристів костел завдяки неповторній архітектурі та поважному віку становить величезний інтерес.
Згідно з переказами, засновником храму і міста навколо нього був пастух Сас. На місці, де зараз височіє величний костел, він одного разу знайшов горщик, до верху набитий золотом, і будівництвом храму і міста він вирішив віддячити небесам за даровані йому скарби. Як би там не було, напевно відомо одне — заснований костел був ще в XI столітті, і підтвердженням цьому слугують кілька опорних каменів, що розміщені над північною аркою — на одному з них і вигравірувано дату «1100 рік».
Історики вважають, що появою цієї пам’ятки Закарпаття місто зобов’язане саксонцям, що переселялися в Берегове в XI-XII століттях. Спочатку храм був побудований у романському стилі,
, але численні перебудови внаслідок кількох руйнувань, що наздогнали обитель, змінили його вигляд. Переважає в архітектурі храму готичний стиль, а романські риси сьогодні можна побачити на західному та північному фасадах. Із заходу це напівколони, що мають зубчасте завершення, а з півночі — найдавніші фрагменти споруди — голова лева та людини.
Висока вежа костелу з галереєю, що увінчана блакитною банею, яку завершує хрест, видна з усіх кінців міста. Світлий, великий храм вважається справжньою окрасою площі Ференца Ракоці II, не дивлячись на те, що є сусідами таких не менш відомих архітектурних пам’яток міста, як Казино Берег (Золотий павич) та Графський двір (палац князя Габора Бетлена). Мешканці Берегова цінують і дбають про стародавню споруду, яка за легендою є прабатьком усього міста. Однак не дивлячись на цю турботу і любов, місто кілька разів втрачало духовну обитель.
У 1241 році костел частково зруйнували татари, відбудову було закінчено лише 1418 року, про що свідчить напис угорською під тріумфальною аркою. Саме після цієї реконструкції храм набув рис готики, які можна бачити сьогодні — високі вузькі стрілчасті вікна та портали, орнаменти на вікнах, фіалах, порталах, контрфорсах.
Нове нещастя наздогнало храм 1657 року: поляки, що гналися за князем Дьєрдемом Ракоці II, під час служби вдерлися до обителі, вбили всіх, хто в ній перебував, і підпалили її. Вишкрябаний поляками напис, що зберігся на одній зі стін «Око за око, повертаю боржок, дорогий сусід!» (Vicem pro vice reddo tibi, bone vicine!), нагадує про цю трагічну подію.
У подальший час костел ще 2 рази руйнувався і відновлювався. Свого остаточного вигляду, який можна бачити сьогодні, він набув після реставрацій середини XIX-XX століть. На честь Воздвиження Чесного Хреста його освятили 1846 року за графа Шенборна, який найняв для відновлення собору архітектора Альберта Тіхлера.
Костел світлий зовні, але всередині нього панує напівтемрява. Масивні колони, вузькі проблиски світла, що пробивається крізь стрілчасті вікна, зачаровують звуки органу — атмосфера всередині костелу ніби переносить на кілька століть назад. Посилює враження угорська мова, якою ведуться служби. Щоб відчути своєрідність і містичну чарівність цієї достопримечательности Украины, її відвідують багато гостей міста, і яскраві, незвичайні враження від побаченого й почутого залишаються з ними на довгі роки.