У Північному Причорномор’ї сконцентрована половина об’єктів та назв, знайомих нам із курсу античної та середньовічної історії або літератури. Наприклад, Овідієве озеро. Так багато століть поспіль місцеві жителі і колонізатори іменували Дністровський лиман. Або Царгородське горло, яке, незважаючи на звучання, «прикрашає» не околиці Стамбула, а є протокою, що зв’язує Дністровський лиман із Чорним морем. Чому стільки уваги приділено якійсь протоці, а її ім’я співзвучне з назвою столиці Візантійської імперії? Річ у тім, що величезний Дністровський лиман був колись перегороджений Будакською косою, що робило проблематичним вихід прісних вод до моря, до чийого басейну вони належать. Річка знайшла вихід з положення і промила в піщаній косі невелику протоку. Через те, що на брегах самого Дністровського лиману розташовані міста-порти Білгород-Дністровський та Овідіополь, протока здавна стала стратегічно важливим об’єктом для водних видів транспорту і заслужено отримала назву Царгородського горла. 
Та щоб сухопутному транспорту, що прямує з крайнього півдня Одещини — Вилковео, Кілія, Ізмаїл, у напрямку Одеси, не довелося об’їжджати зайвих 40 кілометрів по периметру Дністровського лиману, було збудовано міст. До речі, міст не простий, а розвідний, залізнично-автомобільний. Ідея спорудження мосту між двома розірваними частинами Будацької коси виникла ще 1827 року. Але асигнованих товариством Чорноморських маяків коштів вистачило лише на встановлення «Дністровсько-Цареградського маяка». Після відторгнення Бессарабії від Румунії, СРСР багато уваги приділяв інтеграції регіону в співтовариство братніх республік. Гроші знайшлися і 5 грудня 1955 року через розвідний міст проїхав перший залізничний потяг. Тіло Будацької коси піщане та хитке, тому новий міст не зміг стати такою глобально-стійкою конструкцією, як дітище Патона або Ересуннський. Він невисокий, складається з окремих металевих секцій. Динамічним є лише один фрагмент — центральний, який піднімається під час проходження транспорту типу «море-річка» з Дністровського лиману до Чорного моря та у зворотному напрямку. 
Теоретично міст мають розводити 5 разів на день. Через зношеність конструкції на сьогоднішній день він піднімається лише 2 рази на день на 40 хвилин. У цей час перед мостом утворюються багатокілометрові затори автомобілістів, які привезли сім’ю на відпочинок у Причорномор’ї. Незважаючи на те, що цей розвідний міст уже став однією з пам’яток Затоки, у краї давно циркулює ідея побудови альтернативного комерційного моста (найімовірніше, в районі Кароліно-Бугаз), який знизить навантаження на старий міст і полегшить доступ туристам до рекреаційних скарбів Одеської області. У комплекті до нового мосту пропонується створити сучасну марину — стоянку для яхт, і дюжину розкішних готелів, ресторанів на березі Дністровського лиману.
Місцерозташування: в 9 км на захід від сел. Кароліно-Бугаз, сел. Затока.
Як дістатися: из Каролино-Бугаз нужно проехать 9 км на запад(в сторону пос. Затока) на собственном или наемном транспорте до разводного поста, соединяющий Днестровский лиман. Также можно добираться и водными видами транспорта(экскурсионный, наемный или собственный транспорт) от побережья Каролино-Бугаз или электропоездом проехать 2 остановки до станции "Солнечная", а далее пешей прогулкой, которая не только укрепит Ваше здоровье, но и подарит Вам незабываемые впечатления от окружающих пейзажей.
Топ пам’яток