В Іллічівську вже понад 38 років працює незвичайний музей. Тут зберігається величезна колекція порцеляни різних історичних періодів — від епохи імператриці Єлизавети до радянських часів. Аналогів цьому музею в Одесі немає, але виник він саме завдяки одеситу. Унікальний музей з’явився в Іллічівську завдяки одеському колекціонеру Олександру Білому, який передав місту всю свою колекцію порцеляни (420 предметів). Крім того, саме Олександр Мойсейович став першим директором музею. Найбільш ранні предмети порцеляни, які є в колекції іллічівського музею, відносяться до 1744 року. Це час правління імператриці Єлизавети Петрівни, яка, як відомо, дуже любила бали та розваги. 
Обов’язковою частиною розваг був шикарний стіл, що мав здивувати всіх. Він накривався у двоярусному приміщенні: на першому поверсі відбувався званий обід, а на балконі другого поверху збиралася знать, яку спеціально запросили дивитися на трапезу. Вони спостерігали за тим, хто що і скільки з’їв, хто з ким спілкувався… Це були місцеві новини. Їжу виносили на великих блюдах, які закривали кришками. Але зовсім не для того, щоб їжа довше залишалася гарячою, а щоб потім, коли слуги одночасно відкриють кришки, публіка ахнула від захвату. Обов’язкові предмети на імператорському столі — соусники. Адже кухарі страви тоді не солили, і смак їжі багато в чому залежав від того, який приготували соус. Також гості могли присолити їжу самостійно. Для цього біля кожного стояла індивідуальна солянка. 
Вважається, що кожен порцеляновий виріб відображає той період, коли він був створений. Наприклад, фарфор епохи Катерини II вражає своїм багатством. У колекції музею є предмети, які вкриті справжнім золотом у 24 карати. У їхньому оформленні також відчувається вплив етруської культури, використовуються давньогрецькі мотиви.
Є тут і сервізи, які створювалися виключно для імператорської родини. На них зображені різні нагороди — ордени Олександра Невського, Святого Володимира тощо. Право наносити такий розпис на посуд мав тільки завод Гарднера, а стояти ці орденські сервізи могли тільки на імператорському столі.
Після війни з французами 1812 року Імператорський порцеляновий завод випустив серію з 14 чашок, на яких були зображені герої цієї війни. Серед них — видатні полководці Кутузов і Багратіон, а також імператор Олександр I. Одна з чашок із зображенням імператора зберігається і в Іллічівську. В іллічівському музеї образотворчих мистецтв ім. О. Білого є і свої секрети. Наприклад, одного разу співробітникам музею подарували цікавий камінний годинник, зроблений у Франції в XVIII столітті. Зверху на цьому годиннику була композиція — художник малює портрет жінки. Однак скульптура була пошкоджена і зараз її потрібно реставрувати. Коли ж проводили дослідження, виявилося, що композиція виконана з сучасного матеріалу, хоча раніше була зроблена з чавуну. Виходить, хтось із попередніх власників зробив для годинника нову скульптуру і видавав її за старовину. 
А ось механізм годинника справді старовинний, про це свідчить клеймо заводу. Співробітники музею колись намагалися завести годинник, але той не пішов. Аж раптом торік під час невеликої перестановки годинник перенесли в інше місце, він несподівано пішов і навіть почав бити щопівгодини! Цілком можливо, що після повноцінної реставрації годинник знову справно працюватиме. Є й інша таємниця. У колекції музею опинився порцеляновий предмет, який одна зі співачок Одеського оперного театру колись отримала у спадок і тримала вдома як вазу. З точки зору естетики це — унікальна робота. Але насправді це урна для праху. Причому, дитяча.
Загалом колекція музею на сьогодні налічує понад 2900 порцелянових експонатів. Щоправда, не всі вони виставляються одночасно, тому експозиції іноді змінюються. Відвідувачам пропонують не тільки оглядові, а й різні тематичні екскурсії. 
Так, Вам можуть окремо розповісти про якісь періоди в історії, напрями й стилі в мистецтві, про якісь конкретні заводи на прикладі нашої колекції порцеляни й меблів. Фонди музею продовжують поповнюватися завдяки ентузіастам, благодійникам і колекціонерам. Буває, що люди приносять до музею щось «таке» і потім розповідають про цю річ найнеймовірніші історії. Однак музей зобов’язаний перевірити походження кожного свого експоната. Тому принесений предмет приймається на тимчасове зберігання і потім його вивчають наукові співробітники. Вони встановлюють тимчасову і заводську приналежність за низкою ознак. Іноді ця процедура проходить дуже швидко і легко, але іноді на це потрібні десятиліття. Можливо, таємниці деяких порцелянових шедеврів не будуть розкриті ніколи. Всі на екскурсію! Музей працює всі дні, крім понеділка, з 11.30 до 17.30.