Регіональний ландшафтний парк «Тилігульський» створено рішенням Миколаївської обласної ради 1995 року. Територія заповідного об’єкту включає узбережжя та прилеглі акваторії Тилігульського лиману в межах Березанського району Миколаївської області загальною площею 8195,4 гектара. До його складу також увійшов орнітологічний заказник місцевого значення «Пониззя Тилігульського лиману». Парк забезпечує збереження цінних природних комплексів та історико-культурних об’єктів Тилігулу, умови для організованого туризму і відпочинку, проведення наукових досліджень, пропаганду екологічних знань. 
Як унікальний природний комплекс Тилігульський лиман включено до Це найглибший і найпрозоріший лиман нашого регіону, який відділений від Чорного моря широким піщаним пересипом. Їх з’єднує лише штучно створений канал. 
У заповідному об’єкті добре збереглася природна рослинність, що представлена водними угрупованнями, трав’янистими болотами, засоленими луками, солончаками й солонцями, справжніми й кам’янистими степами, деревно-чагарниковими заростями. У районі Ташинської затоки та гирла річки Царега знаходиться один із найбільших на півдні України цілинних степових масивів. Це вплинуло на багатство флори узбережжя Тилігульського лиману, що налічує близько 620 видів судинних рослин.
У складі флористичних комплексів парку — велика кількість рідкісних і зникаючих видів, занесених до Червоної книги України та Європейського червоного списку: астрагал одеський, горицвіт весняний і волзький, дрік скіфський, зозулинець (анакамптис) 
болотний, ковила волосиста, Лессінга, морковини прибережної, залишківка одеська, пролісок Ельвези, пізньоцвіт Анкарський, пирій ковилолистий, пустельниця голівчаста, простріл лучний, тюльпани Бузький і Шренка.
На території парку росте багато західно-причорноморських і причорноморських ендемічних видів: астрагали блідий і Бузький, пустельниця жорстка, льонок Біберштейна, істоди молдовські, льон лінійнолистий, глід Попова, мінуарція бузька, волошка Маршалла. Вони представляють унікальний вапняковий субкомплекс Одеського флористичного району. Тилігульський лиман постійно пульсує і належить до водойм «Каспію», які після різкого зменшення в об’ємі можуть раптово розширюватися. 
Наявність широкого спектра змін солоності води та рівневого режиму зумовила формування в ньому складних комплексів водних мешканців — від прісноводних до морських. Наприкінці XVIII століття сюди, за історичними свідченнями, заходила «червона» риба, скумбрія, ставрида і навіть тунець, тобто лиман мав постійний зв’язок із морем. Пізніше він став ізольованим, а середземноморські вселенці в цей період повністю зникли. У багатоводні роки, після весняних повеней тут у великій кількості зустрічалися лящ, тарань, судак, короп, карась та інші прісноводні види. Загалом же в лимані в різні роки його існування було зареєстровано 62 види риб, зокрема 8 вселенців. Сьогодні в ньому проживає не більше 30 представників іхтіофауни. Серед них промислове значення мають лише атерина, хамса, бички та кефалі. 
Тилігул — місце масового гніздування та концентрації птахів під час сезонних міграцій, у районі якого можна зустріти близько 270 видів пернатих. На піщаних островах і косах з невисокою трав’янистою рослинністю тут часто гніздяться крячки річковий, гостроносий і малий, травник, шилодзьобик, ходулочник, пісочники морський і малий, рідше кулик-сорока і лугова тиркушка. Серед заростей очерету, переважно у верхній частині лиману, виводять потомство лисиця, крижень, сірий гусак, лебідь-шипун, різні види чапель, ковпиця і каравайка. У норах і берегових урвищах влаштовують свої гнізда красені-пеганки й екзотичні сизоворонки. Загальна чисельність птахів, що зупиняються на прольоті в межах лиману та його узбережжя, іноді сягає 50 000 особин. Сезонні скупчення утворюють переважно мартини звичайний і жовтоногий, 
лиска, крижень, баклан великий, гусак білолобий, ряпушка, лебідь-шипун, біла і сіра чаплі та ін. Частина пернатих тут і зимує. Заповідні угіддя підтримують існування багатьох рідкісних представників орнітофауни, занесених до Червоної книги України та Європейського червоного списку: пелікана рожевого, баклана малого, чаплі жовтої, ковпиці, лелеки чорного тощо. Загалом понад 40 видів. Серед інших тварин, що перебувають під охороною держави, тут живуть дибка степова, красноквіткун пахучий, сколія-велетень, мелітурга булавоуса, бджола-тесляра, джміль червонуватий, махаон, поліксена, вужі жовточеревий і сарматський, мишівка степова, хом’ячок сірий, горностай, тхір степовий тощо.
Територія заповідного об’єкта має важливе культурне значення. На узбережжі лиману виявлено низку поселень доби пізньої бронзи, античного часу, черняхівської культури. Тилігул був одним із районів найбільш ранньої українсько-козацької колонізації. Його здавна використовували люди для вилову риби та мореплавства. На пересипу лиману, вздовж узбережжя Чорного моря, розташований кліматичний курорт «Коблеве» із відповідною інфраструктурою. Важливим ресурсом для розвитку цього рекреаційного комплексу є лікувальні грязі Тилігулу. Їх запаси перевищують 14000000 тонн і є найбільшими не тільки в Україні, а й у країнах Східної Європи. Ці грязі можуть широко використовуватися для лікування захворювань опорно-рухового апарату, нервової системи, захворювань шкіри тощо. 
Усе це забезпечує широкі можливості для розвитку в межах парку екологічного туризму і різноманітних видів рекреаційної діяльності, активність яких у світі щороку зростає. Уже традиційними на Тилігульському лимані та його мальовничих берегах стали пляжний відпочинок, люб