КРИЇВКА В ДРОВАХ цікавий туристичний об’єкт, що не залежить від пори року, наявності чи відсутності снігу, розташований у Славському на вулиці Січових Стрільців, будинок № 2. Карпатський музей визвольних змагань України Юрія Нікольського. Іноді в цьому закладі може побувати за день з десяток екскурсійних груп.
Сам господар називає своє «дітище» скромно — збірником, оскільки в розміщенні експонатів не дотримується канонів музейної справи. Грошей за відвідини пан Юрій не бере і просить, щоб і гіди, які привозять сюди туристів, включали його музей у програму безкоштовно для екскурсантів. «Збірка» Нікольського розміщена у двох невеликих будинках. Дві третини експонатів належать до військової тематики: ордени, шоломи, шаблі, гвинтівки, снарядні гільзи (найбільша — від австрійської мортири калібром 30,5 сантиметра), автомати тощо. «Мирна» експозиція книги (на почесному місці — раритетні «Кобзар» видань 1862, 1907 і 1912 років), різноманітні знаряддя праці, медальйони, чашки-ножі-виделки, відро ґудзиків тощо. Багато оригіналів підпільних видань УПА і серед них — самовидавничий некролог на смерть Романа Шухевича.
Тема визвольних змагань настільки близька Юрію Микольському, що він збудував на подвір’ї власну криївку. Екскурсію до неї господар зазвичай починав несподіваною тирадою. «Товаришу полковнику, в радіусі п’яти метрів виявлено бункер банди буржуазних націоналістів. Спробуйте його знайти», — з підступом запитував Юрій, прикидаючись бійцем спецзагону НКВС. (Справді, знайти нелегко, особливо, якщо майже нічого не знаєш про УПА). Далі пан Юрій (тепер уже в ролі підпільника) підходив до кладки з дровами і тихо казав: «Степане, Степане — це я». Невелика ділянка кладки виявляється дверима, десь у схованці знаходиться ключ. «Заходьте». У криївці майже все відтворено так, як бувало насправді: криниця, грубка-буржуйка, радіоприймач і рація, зброя, друкарська машинка, протигази, мапи і ще багато потрібних речей. Усі тутешні експонати — оригінали. Муляжами є тільки фігури Романа Шухевича, Василя Кука та радистки — криївка задумана штабною. Юрій Нікольський казав, що ця екскурсія часто справляє неабияке враження на іноземних туристів, особливо німців і французів, а група жінок-вчителів із Донецька колись попрощалися з господарем музею, сказавши хором: «Ще не вмерла і не вмре!»…