Гора Аю-Даг оповита безліччю легенд, багато з яких з плином часу перетворилися на добрі дитячі казки. Кажуть, нібито величезний злий ведмідь полюбив одного разу дівчину неземної краси і тримав її біля себе багато років. Красуню обтяжувала неволя, і одного разу їй вдалося втекти. Щойно ведмідь це виявив, він ліг на березі й довго дивився на корабель, що відвозить від нього наречену. Сльози текли з його величезних блакитних очей рікою — так з’явилося Чорне море. Чудовисько, яке раніше трощило все на своєму шляху, не змогло перенести розлуку. Тужливий ведмідь так і залишився лежати на березі, а Природа, щоб уберегти його від любовних мук, перетворила ведмедя на камінь.
Цю історію в різних її варіаціях знає кожен турист, якому пощастило побувати біля підніжжя Ведмідь-гори. Гора Аю-Даг — це не просто черговий пункт у путівнику, який описує помітки Криму, це ще й головний символ Міжнародного дитячого центру «Артек». Дітлахи, які приїжджають відпочити на березі Чорного моря, присвячують Ведмідь-горі вірші та пісні, а вожаті невтомно розповідають дітям історію про Абсолют — вітчизняного Оле-Лукойє, обителлю якого стала гора Аю-Даг.
Утім, легенда є легенда. Що ж до гір, то вони так просто не народжуються. Давним-давно, близько ста п’ятдесяти мільйонів років тому, на місці Ведмідь-гори утворився розлом, у який проникла магма. На жаль, а може бути і на щастя, у магми не вистачило сил для того, щоб вибратися назовні, і вона застигла. Ось так, завдяки «слабкій» магмі, і з’явився купол Аю-Дага — вулкана, що не відбувся.
Нині у цієї достопримечательности Украины особливий статус. Ведмідь-гора — це територія, що охороняється, яка являє собою заказник загальнодержавного значення. Флора і фауна Аю-Дага вражають своєю різноманітністю. Тут тобі і вічнозелене суничне дерево, і жасмин, і рускус понтійський, і ще багато-багато всякої краси, створеної самою Природою. Тим, кому пощастить піднятися на Аю-Даг, провідник неодмінно продемонструє приголомшливий фісташковий гай, який розташувався між «головою» ведмедика і його «тулубом». Можна з упевненістю сказати, що подібне видовище на території України — єдине у своєму роді.
Чи варто говорити про мешканців Ведмідь-гори, більшість з яких є «резидентами» Червоної книги. Під кожним деревцем Аю-Дага, під кожним його камінчиком і чагарником живе і дихає Природа — справжня, не асфальтована, без решіток, парканів і бетонних стін, у своєму первозданному незайманому вбранні небаченої краси. І вже повірте, це видовище дорого коштує!
Технічно, не тільки таємниці природи заховані в лісах, якими поросла Ведмідь-гора. Зберігаються тут і секрети минулих часів. Відбитком історії є залишки споруд Середньовіччя, які колись були свідками великого городища. Якщо вірити історикам і археологам — а вони вже точно не збрешуть — середньовічне поселення на цьому місці з’явилося у VIII столітті і проіснувало на Ведмідь-горі до XV століття. Партенітська долина була місцем праці середньовічних жителів, а Аю-Даг — місцем їхнього проживання. Чому наші предки покинули це чудове місце? Швидше за все, тому що на Ведмідь-горі закінчилися запаси води, і люди були змушені переселитися ближче до моря. Нині туристська стежка, якою пройшлися мільйони ніг мандрівників, лежить якраз через археологічні розкопки, які й донині тривають поблизу кільцеподібного укріплення епохи Середньовіччя.
Побачити кам’яне ведмежа — прямий обов’язок кожного, хто приїхав на півострів і бажає сповна насолодитися настільки унікальними пам’ятками Криму. Зробити це дуже просто: достатньо сісти в тролейбус під номером п’ятдесят два, що прямує за маршрутом Сімферополь-Ялта, і вийти в Партеніті або в Гурзуфі — все залежить від того, на який бочок ведмежати ви хочете подивитися: гора Аю-Даг лежить якраз між цими селищами.