Коли пишуть про якісь примітні місця, не скупляться на епітет «самий». Не обходиться без нього й опис кримських водоспадів. Учан-Су у нас найвищий, Джур-Джур — найповноводніший. Водоспад «Срібні струмені» ні висотою, ні повноводністю не вражає, і, тим не менш, він теж «най». Найкрасивіший, найнезвичайніший, найліричніший тощо.
Людей, яких би не захопив «Срібні струмені», мені не зустрічалося. Влітку до нього течуть цілі натовпи екскурсантів і всі повертаються захоплені, у піднесеному настрої.
Навіть оточений метушливими відвідувачами, водоспад не втрачає своєї принади.
Але в прохолодний період, коли затихає курортний ажіотаж, «Срібні струмені» прекрасний подвійно. Увесь зарослий зеленим мохом, він стоїть самотньо серед лісу, кидаючи тонкі, справді срібні, цівки. Вода плавно стікає округлим туфовим натеком, під яким чорніє порожнина просторого гроту. Якщо дивитися на водоспад збоку, він схожий на масивного звіра, що нахилив крутолобу голову з невеликим хоботком, з якого капає вода. Мені він нагадує мамонта, що плаче.
Дивно, які форми може створювати природа. Похилий купол-козирок — головна прикраса срібних струменів, утворений з вапнякового туфу, відкладеного річкою Сари-Узень за багато тисяч років.
Води деяких гірських річок, що витікають із джерел, містять багато розчиненого карбонату кальцію (кальциту). Виходячи на денну поверхню води потрапляють в інші умови, і кальцит починає випадати з розчину. Цікаво, що туфові натіки утворюються далеко не на кожній гірській річці. Інтенсивність туфоутворення залежить не тільки від вмісту розчиненого карбонату кальцію, а й від різниці температур у джерелі та руслі річки. Що більша ця різниця, тобто що швидше прогрівається вода, то інтенсивніше кальцит випадає. До речі, мох, що рясно росте на «Срібних струменях», теж сприяє випаданню туфу, оскільки поглинає з води вуглекислий газ. Що менше у воді вуглекислого газу, то нижча її розчинна здатність. Позбувшись вуглекислого газу, вода вже не може утримувати розчинений карбонат кальцію, і відкладає його у вигляді вапнякового туфу.
Туфоутворення в руслі Сари-Узені відбувається дуже швидко. Серед каміння тут іноді можна знайти предмети, які кілька років тому були кинуті горе-туристами і встигли повністю вкритися туфовою скоринкою. Назва річки теж безпосередньо пов’язана з туфом. «Сари-Узень» — означає «жовта річка». Назва відображає не колір води, а колір туфу, який жовтувато-зеленим шаром вкрив русло.
На початку XX століття, коли в Коккозах любив відпочивати князь Юсупов, за його вказівкою на річці Сари-Узень було побудовано штучне озеро для розведення форелі. Риба ця примхлива, де попало жити не буде. Воду їй подавай тільки чисту і холодну. Тут же для рибки-капризульки умови були майже ідеальними — загату поставили буквально за кілька метрів від студеного карстового джерела. Ні замутитися, ні зігрітися дорогою до ставка, вода не встигала. Форель звідси доставляли не тільки до княжого столу, а й до Лівадії, для царської родини.
Карстове джерело, що дає початок річці, можна оглянути з протилежного боку дороги, що огинає Юсупівське озеро. Воно витікає з вузької щілини в скелі. Щілина ця настільки мала, що здається протиснутися в неї просто неможливо. Проте в 60-х роках краєзнавець Сєдов примудрився проникнути всередину і виявив простору карстову порожнину. У привходовій її частині хлюпалося підземне озеро, за ним був водоспад, а ще далі — обвальна галерея з натіканнями. Так було відкрито ще одну з численних кримських печер — печеру Жовту.
Юсуповське озеро розташоване трохи вище від водоспаду «Срібні струмені», у руслі тієї ж самої річки Сари-Узень, майже біля самого її витоку. До речі, долина Сари-Узень геоморфологічно є продовженням тіснини Великого каньйону.
Цікаво, що знаменитим наш водоспад став зовсім недавно. До середини 90-х про нього майже ніхто не чув, крім, хіба що, краєзнавців і туристів-похідників. У нього й назви, можна сказати, не було! У книжці В. Душевського і Ю. Шутова «Ай-Петрі», випущеної 1986 року, цей водоспад згадується як такий, що не має конкретної назви і іменується туристами то Чарівним, то Кришталевим, то ще якимось. Але ось настали 90-ті, почав набирати обертів туристичний бізнес і мальовничий водоспад, розташований зовсім недалеко від траси (якихось 1,2 км), потрапив у поле зору підприємців. До нього обладнали зручну дорогу, промаркували її, моторно вигадали звучну назву і став безіменний лісовий водоспад місцевою знаменитістю — водоспадом «Срібні струмені».