На нашій планеті безліч пустель, які дивують і вражають. Кожна з них по-своєму унікальна. Ландшафти, погода, флора і фауна визначають характер кожної пустелі. Пустеля, про яку далі піде мова, стає не примітною на тлі, коли заходить мова, наприклад, про Сахару або Гобі. Вона далеко не схожа на образ тих пустель, які ми звикли бачити наживо або ж по телевізору. Але є у неї один привілей, який не дасть змоги випустити інформацію про неї з поля зору — місце розташування, невластиве для цієї частини світу. Наша пустеля, Алешківські піски, розташована в Європі, а саме в Україні! Гортаючи і читаючи інформацію про Олешківські піски, неодноразово натрапляєш на суперечки, чи є це пустелею, чи все-таки піщаним масивом. Як би там не було, але для Європи це доволі незвичний ландшафт. 
Та й до того ж, якщо провести порівняльні характеристики, з іншою пустелею, то за умовами вони будуть дуже схожі. Пісок Олешшя дуже мілкий і легкий, інколи можна спостерігати порівняно високі смерчі, бувають піщані бурі. Кліматичні умови складні — влітку пісок нагрівається до +75? С і гарячі висхідні потоки, що йдуть від піску, розганяють дощові хмари, а тому дощів тут мало. Якщо порівняти за деякими критеріями Олешківські піски і, приміром, усім відому Калахарі, то можна побачити схожість. Середньорічна кількість опадів у Калахарі сягає до 500 мм, а в українській пустелі ще менша — 419 мм, 
средньомаксимальна температура в Калахарі + 29 градусів за Цельсієм, в українській пустелі + 28,5 градусів за Цельсієм і т.д. Олешківські піски розташовані на півдні України, поблизу міста Херсон. Це найбільша пустельна територія в Україні і, можливо, в Європі, оскільки через розбіжності в підрахунках площі пальму першості ділить із Рин-пісками. Але, тим не менш, поверхню української пустелі покривають дюни заввишки до 5 метрів. Олешківські піски за віком досить молода пустеля. Піски в тутешній місцевості — це відкладення, які утворилися після льодовикового періоду. Наприкінці XVIII століття тут почало інтенсивно розвиватися вівчарство. Один тільки барон Фальц-Фейн, засновник заповідника Асканія-Нова, володів величезними отарами до мільйона голів, 
які випасалися на тутешніх луках, що призвело до знищення рослинного покриву. Таким чином, давши можливість вітру розносити пісок, площа масиву почала збільшуватися. Аби зупинити швидке зростання площі, у 1920-х роках по краях Олешківські піски почали засаджувати лісами загальною площею в 1000 квадратних кілометрів. У 50-х роках тут почала діяти науково-дослідна станція та кілька лісових господарств. Зараз у лісосмугах ростуть акації, берези, сосни і виноградники. За даними археологів тутешні місця відомі ще з XI століття. Раніше тут розташовувалося стародавнє руське місто Олешшя, яке містило три землі: пониззя Дніпра, пониззя Південного Бугу і береги Каркінітської затоки. 
Слов’яни називали цю місцевість Олешшя, що означає «ліс». Звідси й походить назва пустелі. Тут, на початку XVIII століття розташувалася вільна Олешківська січ на чолі з кошовим отаманом Кость Гордієнком. Це було укріплене ровами і валами приблизно в 1,5 метра поселення-фортеця, з розташованими по кутах редутами і головними воротами на півночі. Олешківські піски було місцем проведення навчань бомбардування, де льотчики з країн Варшавського договору відточували свою майстерність. Справді, де ж іще можна приховати таку споруду, як не у величезних Олешківських пісках, що розпростерлися майже на 30 кілометрів із заходу на схід і на 150 кілометрів із півночі на південь, від самої Каховки до Кінбурнської коси.
Орієнтирами для льотчиків були складено з гумових покришок хрести 220 метрів у діаметрі. Досі в деяких місцях знаходяться боєприпаси, що не розірвалися. Площа безлісої території становить 176,7 квадратних кілометрів, тобто 17662,5 га. На території розташований однойменний національний природний парк «Олешківські піски», створений 2010 року. На території пустелі можна зустріти диких кабанів і вовків, десятки видів птахів, плазунів і 20 видів ссавців. Часто трапляються в Олешківській пустелі й озера — як пересохлі, так і повноводні, а також мінеральні. На глибині в 300-400 метрів залягло прісне підземне озеро з чистою, і напрочуд смачною водою. 
Любителі екстремальних відчуттів час від часу перетинають піски пішки, велосипедами, мотоциклами й автомобілями, групами та наодинці. Управління культури і туризму Херсонської обладміністрації розробляє наразі 3 маршрути різної протяжності та складності, а джип-тури на УАЗах-позашляховиках уже доступні з літа 2008 року, коли відкрили новий туристичний маршрут «Сафарі в пустелю «Олешківські піски». На жаль, більша частина наших співвітчизників узагалі не підозрює, що в них на батьківщині існує пустеля. Тож тепер щоб поганяти на джипах просторами пустелі не потрібно виїжджати з України, витрачаючи тисячі доларів на сафарі. Щоб відчути якого-це потрапити в саме серце справжньої ЖАРИ, 
, щоб стати на вершину гори та глянувши довкола не побачити нічого, окрім пустелі, — вирушайте в Україну. Херсон, Цюрупинськ та Олешківські піски чекають на вас!