Древні монастирі та старовинні храми, зокрема й домонгольського часу, — одна з головних причин, чому Чернігів щороку відвідують безліч туристів. Про це місто кажуть так: «з висоти храмів у Чернігові на нас дивиться вся давньоруська історія». Це місто — найбагатше з точки зору культової архітектури різних стилів і часів, зокрема й Київської Русі. І одним із підтверджень тому є Успенський собор XII століття, який дійшов до наших днів майже без втрат і змін.
Успенський собор входить до архітектурного ансамблю одного з перших монастирів, що виникли в Київській Русі, — Єлецького Успенського монастиря та є найдавнішою його спорудою. Його зведення відносять до XI-XII століть. За переказами, місце для будівництва храму було обрано самим князем Святославом Ярославичем. Саме там, де стоїть сьогодні собор, князю відбулося явлення ікони Божої Матері на ялині 1060 року, що стала однією з православних святинь.
Успенський собор було вирішено будувати за зразком однойменного храму в Києво-Печерській лаврі: будівлю храму в плані також зробили тринавовою, шестистовпною, увінчаною спочатку однією масивною головною. Однак у процесі будівництва храм набув і власних відмінних рис: у його структуру було вбудовано хрестильне приміщення, яке розмістили в нартексі на першому ярусі, з трьох боків влаштовано невеличкі бабинці-паперти, а в південно-західному кутку побудували каплицю з апсидою на кшталт старорязанських. Під час зведення Успенського собору застосовували й нові технології того часу — рівношарову кладку, а для компенсації втрати декоративності фасадів зодчі зробили їхню затірку та розбили поверхню за прикладом білокам’яних квадрів. Архітектурний стиль зведеного Успенського собору віддзеркалював нові прийоми й принципи, характерні за часів періоду феодальної роздробленості, коли повсюди утворювалися місцеві архітектурні школи.
До монголо-татарської навали храм, як і весь монастир, процвітав і вважався одним із найбагатших і найкрасивіших на Чернігівській землі. Його красою захоплювалися сучасники, він став натхненням для будівництва соборів у Старій Рязані, Володимирі-Волинському, Каневі та інших краях Київської Русі.
Під час вторгнення монголо-татар собор і весь монастир серйозно постраждали і були частково зруйновані. 
Перше відновлення відбулося лише в середині-кінці XV століття. У 1612 році його знову частково зруйнували вже поляки, але в другій половині XVII століття почався новий період його розквіту.
У той час було проведено масштабну реконструкцію, під час якої собору надали рис стилю бароко — у такому вигляді він і дійшов до наших днів. Також XVII століття стало часом, коли тут служили письменник Іоанникій Голятовський, який згодом став відомим церковним історичним діячем, святі Дмитро Ростовський і Феодосій Углицький. Балка з келії, яку святі займали в різний час, із написом «Преподобний Феодосій Углицький, архімандрит. 1688 рік» збереглася донині і вважається однією зі святинь монастиря. Інша святиня — це легендарна свята Єлецька Чернігівська ікона Богоматері, та, яку знайшов на смереці князь Святослав, зараз вона перебуває в самому Успенському храмі. Також у монастирі зберігаються цінні старовинні церковні книги та предмети часів св. Феодосія.
У 20-ті роки минулого століття храм і монастир було закрито, у цій стародавній пам’ятки Чернігова було влаштовано концтабір, а знов виконувати своє призначення вони почали лише у 90-ті роки, коли святиню повернули церкві та вірянам.
Побачити Успенський собор для будь-якої людини, навіть невіруючої — це дивовижна можливість. Завдяки збереженому стародавньому вигляду він справляє сильне враження, яке ще більше посилюється, якщо увійти всередину і побачити фрагменти красивих фресок, що збереглися з XII століття.