Село Гусний — один із найкрихітніших населених пунктів Закарпатської області. На сьогоднішній день у ньому проживає не більше сотні постійних жителів. Це в рази менше від тієї кількості бойків, які населяли Гусний до 1944 року, тобто часу відриву Підкарпатської Русі від тіла Чехословаччини, утворення незалежної Карпатської України та приєднання цієї землі до безкінечної території Радянського Союзу.
Гусний належить до Великоберезнянського району і максимально наближений до кордону зі Словаччиною. Він вирізняється мальовничою природою, породженою внаслідок «шлюбного союзу», укладеного між річкою Ужем і Карпатами. Село пишається своєю дерев’яною церквою і дивує туристів гостинністю, добродушністю та дитячою безпосередністю своїх жителів-поліглотів.
Природньо, що головною принадою для нечисленних мандрівників, які опинилися в цих краях, є гуснянський дерев’яний храм, збудований 1655 року. Він є визнаною пам’яткою архітектури і демонстрацією того, якою міцною і довговічною може бути дерев’яна церква, не обділена любов’ю і турботою своєї, нехай навіть дуже нечисленної пастви. Храм присвячений Святителю Миколаю, одному з найшанованіших у Закарпатті святих, покровителю дітей і купців.
Миколаївську церкву побудували з ялинового бруса за схемою, типовою для будь-якої домобудівної конструкції бойків, одного з найоригінальніших і найсамобутніших карпатських етносів. Вона складається з трьох зрубів, форми яких максимально наближені до квадрата. Усі зруби відрізняються один від одного висотою та об’ємами другого і третього поверхів, що пов’язано з їхніми функціональними обов’язками. Кожен зруб вкритий шатровим чотиригранним дахом і оперезаний по периметру власним піддашшям. Це відрізняє Миколаївську церкву села Гусний від її колег з інших населених пунктів Закарпаття. Пізніше піддашшя стало єдиним для всієї будівлі, навіть якщо храм був п’ятизрубним. У середині XVIII століття споруду прикрасили дерев’яним різьбленням, що поєднує флористичні та язичницькі символи і форми.
Церква набула статусу «пам’ятки архітектури» не лише завдяки своєму поважному віку, а й завдяки гармонії та завершеності всієї конструкції. Навіть неоднакові дахи-верхівки кожного зрубу не дисонують, а чудово поєднуються з вершинами навколишніх гір. Завдяки «турботі» Радянської влади храм було відреставровано 1972 року, тож він успішно пережив непевні часи і сьогодні є головною історико-художньою цінністю села Гусний.
Для тих, хто займається планомірним знайомством із дерев’яними церквами Карпат, буде вельми цікавою зустріч саме з цією Миколаївською церквою, як одним із найдавніших зразків дерев’яного сакрального зодчества Закарпаття. Ваш відпочинок у Карпатах у цьому районі можна буде урізноманітнити трекінгом кращими гірськими стежками та дегустаціями сиро-винних пам’яток Закарпатської області.