На сьогодні одним із найцікавіших видів відпочинку визнано так званий подієвий туризм. Мається на увазі, що до Мюнхена мандрівник приїжджає в період «Октоубер Фесту», до Кам’янця-Подільського на день міста, а до Сергіївки — на початку серпня, коли тут править бал «Цара Бессарабська».
Хто така ця «Цара Бессарабська» і чому саме їй доручено розважати гостей Сергіївки, недорогого і дуже ефективного бальнеологічного курорту Північного Причорномор’я. Цара — це фестиваль, на який запрошуються люди, що займаються традиційним мистецтвом або ленд-артом, хранителі автентики та артисти, які віддають перевагу фольклорному жанру.
«Цара Бессарабська» проходить у 3 дні. З огляду на те, що фестиваль «народився» 2011 року, він організований на кшталт найбільш просунутих європейських арт-ленд заходів. У рівних пропорціях свої напрацювання представляють Артисти, Творці та Майстри. При цьому організатори — громадська організація «Центр розвитку курорту Сергіївки», не боїться запрошувати молоді, відверто неформальні або експериментальні колективи, що робить «Цару» одним із найяскравіших фестивалів континенту.
Як більшість європейських фестивалів, фест у Сергіївці проводиться на кількох майданчиках. Задіяна сцена, збудована на березі моря. Огороджено майданчик на косі, що відокремлює Шаболатський лиман від Чорного моря. Великою популярністю користується ділянка степу, зручна для виступів кінного театру та майстер-класів дипломованих знахарів і чаклунок.
Традиційно, у Перший фестивальний день на «Царі Бессарабському» господарі демонструють гостям та учасникам картини з історії Бессарабії. Це і полчища кінних амазонок, і житіє князя Бессараба, хроніки Добруджі, а також історія колонізації цього краю. Для цих «живих картин» зазвичай запрошують професійних театральних режисерів, тому таке дійство не залишає байдужим жодного глядача.
Після «презентації» краю слово бере мер Сергіївки, який дає старт фестивалю. Потім сцена на весь день надається фольклорним колективам. Вони приїжджають на «Цару Бессарабську» з усіх куточків України, із сусідніх країн, а також із держав, де є українська діаспора. Наприклад, зі США, Канади, Аргентини чи Ізраїлю.
Паралельно з головною сценою, на інших майданчиках фестивалю працюють майстерні, де всіх охочих навчать сплести кошик, виготовити оберіг або покажуть принцип дії гончарного круга. Одночасно з цим, у наметах із лиманського очерету, нудиться і булькає в казанах мамалига та юшка, смажиться баранина і відварюється кукурудза. Крім того, будь-хто охочий може придбати за помірною ціною результат роботи народного майстра — вишиванку, пару чобіт із льону чи сумку з конопляних волокон.
У Другий день фестивалю працюють усі майстерні, але сцена віддається в розпорядження роковим, авангардним та альтернативним колективам. На інших майданчиках хранителі традицій реконструюють стародавній обряд — весілля або «обжинки», участь у якому може взяти будь-хто охочий. Третій день — це виступ колективів, які найбільше полюбилися публіці, а також нагородження дипломами всіх учасників дійства.
Завдяки «Царе Бессарабський» найближчим часом відпочинок у Сергіївці стане не менш популярним, аніж у селі Пирогово, в Памплоні чи Мюнхені. Хоча ті, хто збереться відвідати Причорномор’я в серпні, вже навряд чи вирушить до Іспанії чи Німеччини. Тільки Одеська область, тільки Сергіївка та її Бессарабська Цара!