Казантипська затока — це такий об’єкт, що більше відомий у колі музикантів та неформалів різного штибу, аніж у царині фахових екологів та географів. Затока розташована на південному березі Керченського півострова, який, своєю чергою, є східною частиною АР Крим. Починається ця Мекка для музикантів і неформалів мисом Казантип, а закінчується мисом Чагани.
Берегова лінія Казантипської затоки дорівнює 25 км. На ній комфортно розмістилися 5 найкрихітніших населених пунктів Криму:
1. Село Мисове, що раніше іменувалося Казантипом;
2. Поселення Азовське, що складається з 10 дворів;
3. Нововідрадне або колишній кадилик Кафінського каймаканства Аджи-Бай;
4. Нижньозаморське, що з’явилося 1948 року, як позначення бази рибного промислу.
5. Село Золоте або Алатай, як називали своє поселення кримські татари, маючи на увазі дивовижний колір прибережного піску, подібний своєю колористичною гамою до відомого дорогоцінного металу.
До речі, одним з основних чинників, що приваблюють неформальну публіку на береги Казантипської затоки, є стан місцевих пляжів. Золотий колір і напрочуд м’яка суміш кварцово-вапнякового піску з черепашками стали ідеальним майданчиком для денної рекреації та найкращим плацдармом для нічних транс-вечірок — але тільки на окремих його ділянках.
До слова, подібним піском славиться південний берег Піренейського півострова — Коста-Браво, Коста-дель-Соль, Коста-Бланка і Коста-дель-Соль. Але, на жаль, на цьому схожість і закінчується. Адже в Іспанії вся берегова лінія вважається національним надбанням і гордістю, тому абсолютно всі пляжі в Королівстві обладнано кабінками для перевдягання та душовими, медичними й рятувальними постами, увінчано «блакитними прапорами», вони однаковою мірою доступні всім громадянам і гостям країни.
Тут же, на Коста-дель-Казантіп, із сервісу пропонується тільки тінь від дерева лоха вузьколистого, та десанти лісників, які торгують дровами, пивом і водою. З іншого боку, відсутність цивілізації дає змогу гостям відпочивати в економному режимі, за умови, що все необхідне вони беруть із собою. Деякі туристи спеціально вибирають пляжі Казантипської затоки, щоб пожити в умовах, максимально наближених до незайманої природи. Відійшовши на 100 метрів від кожного з 5 сіл, добродії-рекреанти гарантовано зможуть забути про цивілізацію, недопалки в піску та крики торговок: «Па-хал-ва, па-хал-ва медо-ова!».
Усі села, що, наче намистинки, нанизані на берегову лінію Казантипської затоки, пов’язані регулярним автобусним сполученням з Керччю і довколишнім Щолкіним, віддаленим від улюбленого міста Мітрідата відстанню в 75 км, а від самої затоки — мисом Казантип.
До речі, якщо гості, які відпочивають від цивілізації на пляжах Казантипської затоки, втомилися, то їм можуть бути запропоновані такі розваги. По-перше, вони зможуть пошукати залишки античного поселення стародавніх еллінів, згадане у Клавдія Птолемея під ім’ям «Heraclium». Активні туристи, які не сидять на місці, неодноразово знаходили між мисом Казантип і Желяєвський черепки від амфор, вироблених приблизно в III столітті до н. е.
По-друге, практично поруч із Казантипськими пляжами розташований однойменний мис. А він є місцем проведення щорічного фестивалю «КаZaнтип», під час якого стає зрозуміло, що море колишеться і хвилюється саме від звуків музики. До речі, Республіка «КаZaнтип», як копенгагенівське вільне місто Христіанія, збагатилася спортивними пляжними змаганнями, Zимоффкою, Маївкою та правом на церемонію Fast Married. Це — цивільний стан, коли шлюб укладається і дійсний лише в межах Республіки.
По-третє, на гостей Казантипських пляжів очікує відпочинок у Щолкіно, найекологічно найчистішому курорті Криму. Ну і по дрібницях: охочі можуть взяти участь у тусовці місцевих кайтсерферів і відшукати ландшафти, знайомі публіці за фільмом Федора Бондарчука «Залюднений острів».