Відомо, що держава Україна виробляє стільки енергії, що може дозволити собі експортувати її своїм західним сусідам — Угорщині та Словаччині. Це стало можливим завдяки роботі наших теплових, атомних і гідроелектростанцій. При цьому одні станції забруднюють атмосферу і в неміряних кількостях «зжирають» мінеральні ресурси країни, інші — приховують у собі потенційну небезпеку радіаційного забруднення, треті — негативно впливають на річки. Найбільш безпечними та перспективними є так звані альтернативні способи отримання енергії — геотермальні, сонячні та вітрові електростанції.
На жаль, в Україні нетрадиційним способом виробляється менше одного відсотка всієї енергії. Найбільша кількість у країні вітрових станцій (ВЕС) — 16 штук. Одним із найцікавіших об’єктів у цій «сім’ї» вважається Донузлавська вітроелектростанція.
Вона розташована в одному з найромантичніших місць Криму. Це — західна частина півострова, на березі озера Донузлав. Береги довгої і вузької, як фіорд, водойми порізані безліччю невеликих заток. Дно водойми вкрите товстим шаром сапропелевого мулу, схожого з тим, яким знамените Мойнакське озеро. Його береги дуже круті, тому вітряки, що стоять над урвищами, мають приголомшливий вигляд.
Своєю появою Донузлавська ВЕС зобов’язана пану Кучмі. У 1992 році, поки він був ще «простим» прем’єр-міністром, Леонід Данилович забезпечив роботою свій рідний «Південмаш». Мається на увазі, що майбутній другий Президент країни домовився з європейцями про безкоштовну передачу Україні застарілої технології виробництва вітро-агрегатів і десяток демонтованих у Гібралтарі зразків продукції. Отримавши держзамовлення, документацію і зразки, «Південмаш» виготовив понад тисячу вітроагрегатів або вітряків.
Той самий Кучма подбав про виділення під проєкт впровадження в Україні альтернативних способів отримання енергії найласіших ділянок кримської землі — у Щолкіному та Судаку, на Казантипі й поруч із Донузлавом. У 1993 році Донузлавську ВЕС було запущено. До речі, саме вона отримала ті самі гібралтарські вітроагрегати, які бездоганно працюють донині. Ті, що були екстрено зроблені на вимираючому пострадянському підприємстві важкої промисловості, що вимирає, дуже швидко почали ламатися і виходити з ладу. Залежно від інтенсивності вітру на сьогоднішній день станція виробляє 10-100 кВтг електроенергії.
У 2008 році профільне міністерство передало Донузлавську ВЕС компанії «Енергоатом», яка відає всіма атомними станціями країни. «Енергоатом» зобов’язався модернізувати і переоснастити свою альтернативну колегу.
На сьогоднішній день Донузлавська вітроелектростанція працює, але її діяльність не покриває потреб найближчих до неї населених пунктів. Натомість ті, хто перебуває на відпочинку в Криму на території Чорноморського району, із задоволенням фотографуються на тлі техногенно-космічних ландшафтів прибережного степу. Хоча, ці помітні пам’ятки Попівки трохи поступаються за популярністю естетиці античної садиби Біляус або можливостям марини на 300 яхт із повною інфраструктурою, збудованої на Донузлаві.