Серед різноманітних архітектурних пам’яток церкви завжди посідали особливе місце, адже це не просто гарні старовинні споруди, а священні місця, у яких люди впродовж багатьох років виголошували молитви. У таких місцях відчувається особлива енергетика, панує дивовижна атмосфера. Відчути таку атмосферу в невеликому прикарпатському селищі Ворохта можна, побувавши в дерев’яній церкві Різдва Богородиці — одному з найдавніших храмів Гуцульщини.
Дерев’яна церква Різдва Богородиці височіє на пагорбі в північній частині селища. Це одна з найстаріших серед збережених до нашого часу гуцульських церков, найстаріша споруда у Ворохті, про яку говорять як про найцікавішу пам’ятку Карпат, що має особливу енергетику і надихає всіх, хто бачить її на власні очі. Цей храм був побудований без єдиного цвяха в найкращих традиціях дерев’яної народної архітектури гуцульської школи, будучи зовсім невеликим, тим не менш, він здається урочистим і справляє яскраве враження.
Коли точно була побудована ця церква, невідомо. Одні історики вважають, що в 1654-1657 роках, інші дотримуються думки, що храм було зведено ще 1615 року. Напевно відомо лише те, що його будівництво велося в розташованому неподалік від Ворохти селі Яблуниця, де він і простояв кілька десятиліть, а до Ворохти його перенесли вже 1780 року.
Зовнішній і внутрішній вигляд церкви Різдва Богородиці зберігся до наших днів у практично незмінному вигляді. Цю будівлю, що налічує вже понад три століття, оминули перебудови та перепланування, тому сьогодні вона постає перед поглядом такою самою, якою була сотні років тому, що для шанувальників стародавньої архітектури є величезна цінність і рідкість. 1979 року під керівництвом майстрів Б. Кіндзельського, Г. Крука та І. Могитича було проведено реставрацію, внаслідок якої зовнішнє і внутрішнє оздоблення лише дбайливо оновили, не порушуючи історичного вигляду споруди.
У плані церква є хрестовою, з квадратним середнім зрубом, до якого з боків прилягають чотири прямокутні зруби витягнутої форми. Кожен зруб, що примикає до четверика нави, є меншим за нього за висотою, завершується двосхилим дахом із невеликою банею і фронтонами, бічні стіни прикрашають хрести. Завдяки гармонійності форм та архітектурних пропорцій цієї споруди її називають однією з найдосконаліших, по-справжньому гуцульських, хоча вона також належить і до одних із найменших у своєму роді. Будучи однією з найменших, Ворохтянська церква Різдва Богородиці, тим не менш, не видається приземкуватою, що характерно для багатьох старовинних дерев’яних храмів. Простором вирізняється і внутрішнє оздоблення церкви, в якій панує затишна, сільська атмосфера. Настінні розписи, що збереглися з XIX століття, висвітлює м’яке світло, що проникає крізь невеликі віконця бані, завдяки такому освітленню атмосфера в храмі здається ще більш заворожуючою, дивовижною.
Відвідування церкви Різдва Богородиці зробить відпочинок у Ворохті ще незабутнішим, залишить найяскравіші спогади, і зрозуміти це можна ще на підході до старовинної будівлі, територія якої оточена камінням-менгірами — стародавньою ритуальною огорожею, якою в давнину позначали священні місця.