Той факт, що природа Українських Карпат є видовищем справді неповторним, уже ні для кого не є секретом. Бажаючи насолодитися мальовничими картинами, що відкриваються туристам у цій дивовижній частині світу, в Карпати приїжджають туристи не тільки з усієї країни, а й навіть з-за кордону. Одним із найвідоміших і найвизначніших куточків Покутсько-Буковинських Карпат вважається заповідне урочище Лебедин, що представляє погляду казкову природу ні з чим незрівнянної краси.
Заповідне урочище Лебедин входить до складу національного парку «Гуцульщина» і належить до Шешорського природоохоронного науково-дослідного його відділення.
Неповторна природа заповідника відбилася в найрізноманітніших формах ландшафту — тут можна побачити гори, рівнини, луки, ліси, болота й озеро — найвідоміший скарб усього парку.
Озеро Лебедин оточене таємничим ореолом легенд і переказів, проте мальовнича картина, що відкривається усім його гостям, уже сама по собі створює незабутні враження. Велике водне дзеркало, оповите зеленню рослин і чагарників, ніби ховаючись, причаїлося серед старовинного букового лісу на висоті 650 метрів над рівнем моря. Озеро має овально-округлу форму і досить великі розміри — приблизно 100 на 200 метрів, а глибина його сягає 28 метрів. Місцеві жителі споконвіку вірили, що в нього немає дна, і в озері мешкають містичні істоти, породила його глибина і ще одну, ближчу до реальності легенду.
За легендою, у далекі часи, коли всюди лютували татаро-монголи, лихо не оминуло і ці краї. Загарбники напали на село, розграбували його й наказали одному з жителів відвести їх у тихе й спокійне місце, де б вони могли відпочити. Однак хитрі татари не довіряли своєму провідникові, і для впевненості в тому, що він відведе їх у безпечне місце, взяли в полон його доньку. Довго водив їх гуцул по горах і лісах і вивів на велику рівну галявину серед лісу. Залишившись задоволеними, вони відпустили його, але його дочці його вже не судилося побачити свободу. Не знали вони, куди насправді привів їх старий гуцул — щойно татари розвели багаття, як крига могутнього озера почала танути, і води його потягли у свою темну безодню всіх загарбників. Наздогнала гірка доля і доньку гуцула. Сподіваючись врятувати доньку, батько підбіг до озера і намагався їй допомогти, але в загальній паніці почув лише її крик і побачив, як звідкись з’явився лебедь, що здійнявся, здійнявся і полетів у далечінь. Відтоді більше в цих місцях не з’являлися ні татари, ні лебеді, а озеро і навколишня місцевість стали називатися Лебедин.
Ця легенда — лише одна з багатьох. Перебуваючи біля берегів озера в оточенні стародавнього букового лісу, що з усіх боків обступив водну гладь, можна зрозуміти, чому з ним пов’язані народні перекази — це місце начебто оповите якимось серпанком романтичності, загадкою, яку, напевно, нікому не під силу розгадати. Тут відчувається особлива атмосфера, проте не тільки озером славиться заповідник. В урочищі Лебедин, крім озера, можна побачити великі й маленькі болота, а також безліч інших неповторних природних картин. Флора і фауна цих місць дуже багата й різноманітна. Неподалік від озера ростуть такі рідкісні види рослин, як весняний первоцвіт, вовча ягода, букова папороть, гірська арніка, лікарська беладона, шафран Гейфеля та інші рослини, багаті різнотрав’ям і тутешні луки, загалом же рідкісних рослин в урочищі налічується 16 видів, 9 з яких занесено до Червоної Книги. Тваринний світ цієї достопримечательности Украины представлений карпатським оленем, козулею, кабаном, саламандрою та іншими тваринами.
Багатьох, хто приїжджає сюди з року в рік, уперше відпочинок у Шешорах привабила саме місцева природа, а заповідне урочище Лебедин і однойменне озеро в ньому — справжні перлини в цьому красивому природному намисті.