Собор Св. Воскресіння Христового

Однією з найвідоміших і найбільш упізнаваних пам’яток Івано-Франківська є греко-католицький собор Святого Воскресіння Христового, раніше єзуїтський костел. Цей храм розташований на площі Андрея Шептицького 22, у центрі міста, і є чудовим зразком австро-баварської школи архітектури з деякими рисами класицизму. Історія костелу доволі цікава. У 1720 році почали рити котлован для фундаменту костелу, і під час будівельних робіт знайшли скарб — 14 тисяч злотих, з яких половина пішла на будівництво храму. Фінансову допомогу костел отримував і від Вікторії Лещинської, дружини Йосипа Потоцького. Перший єзуїтський костел було відкрито на день святої Вікторії 1729 року, але через проблеми зі слабким фундаментом стіни почали тріскатися, і храм довелося повністю розібрати вже 1752 року. Через рік почалося будівництво нового костелу, що тривало 10 років. Проєкт військового інженера з Кам’янця-Подільського Християна Дальке й архітектора Ю. Каршицького виявився більш продуманим, ніж у їхніх попередників, унаслідок чого їхнє творіння посіло гідне місце серед визначних пам’яток Івано-Франківська. Швидше за все, на якості споруди позначився і контроль з боку самого Станіслава Потоцького, який на той час був власником міста. Засновник костелу особисто зайнявся кресленнями костелу, і щороку виділяв на будівництво більш ніж солідну суму в 6 тисяч злотих. На жаль, уже через рік після закінчення робіт з будівництва костелу, під час чергової війни, місто було обложено російською армією. Під час облоги та обстрілів Івано-Франківська постраждала одна з двох веж костелу, відремонтована лише через дев’ять років. 1772 року, після першого поділу Польщі, Івано-Франківськ перейшов під владу Австро-Угорщини. Орден єзуїтів був заборонений на території імперії Габсбургів, і нова адміністрація міста 1773 року закрила єзуїтський монастир, передавши його приміщення міській громаді, а за компанію закрила і костел. Через доволі довгий час, 1849 року, храм було передано Українській Греко-Католицькій церкві. Під час сильної пожежі 1868 року собор дивом не постраждав. Трохи пізніше, 1885 року, було засновано Станіславівську Греко-Католицьку Єпархію, і колишній костел отримав своє сучасне ім’я — собор Святого Воскресіння Христового. Того ж 1885 року відбулася перша масштабна реконструкція будівлі, пов’язана з тим, що костел довго не використовувався. Серед керівників Єпархії був і найвідоміший український діяч — Андрей Шептицький. Його фінансові пожертви значно прискорили реставрацію та художнє оформлення собору. На честь митрополита Шептицького на фасаді костелу встановлено меморіальну дошку. На фасаді костелу, з обох боків від входу, розміщено статуї хрестителя Русі, святого Володимира Великого, і княгині Ольги, першої руської святої. Інтер’єри собору можна охарактеризувати як виконані у візантійському стилі, а п’ятиярусний іконостас, встановлений ще 1901 року, вражає красою та майстерністю виконання. Ікони та розпис на стінах собору належать відомим художникам Юліушу Макаровському та Модесту Сосенку, іконостас же розписував Антон Монастирський. Широко відомий і архієрейський хор «CREDO» кафедрального собору, який виступає по неділях і святах на богослужіннях. Цей колектив неодноразово виступав за кордоном на різноманітних конкурсах із хорового співу й отримував нагороди аж до золотих дипломів. Любителям духовної та народної музики варто відвідати цю дивовижну пам’ятку Івано-Франківська під час виступів архієрейського хору та насолодитися їхньою майстерністю.