Біосферний заповідник «Асканія-Нова» імені Фрідріха Едуардовича Фальц-Фейна — найстаріший степовий резерват світу, одне з 7 природних чудес України, що входить до сотні найвідоміших заповідних територій планети, уже відсвяткував своє сторіччя.
Історія формування заповідності в Асканії-Нова розпочалася в другій половині ХІХ століття, коли ще юний Фрідріх Едуардович Фальц-Фейн (1863-1920 рр.), нащадок німецьких колоністів, які освоювали південноукраїнські степи та володіли цією територією, почав створювати перші вольєри для птахів і звірів. Дитяче захоплення Фрідріха незабаром стало справою його життя, якій він залишався вірним до кінця своїх днів. Уже на початку 80-х років XIX століття звістка про незвичайний зоопарк із напіввільним утриманням тварин у безводних степах Таврійської губернії рознеслася Європою. Він дивував не тільки своїми масштабами, а й тим, що тут з’явилися незвичні для європейських зоопарків сайгаки і кінь Пржевальського, 
у великому степовому вольєрі гніздилися страуси, паслися антилопи, зебри та інші екзотичні види копитних. Засновник степової оази від самого початку поставив високу природоохоронну планку, яку подолав із запасом щонайменше у сто років. Слідом за зоопарком з 1887 по 1902 рік ним закладається дендрологічний парк на штучному зрошенні, а 1898 року заповідується на вічні часи ділянка типчаково-ковилового степу. Як достовірно свідчать наукові джерела, до 1898 року в Асканії Нова Ф. Фальц-Фейном було створено природоохоронну структуру, подібну до тієї, яку було прийнято за основу біосферного резервату рішенням сесії ЮНЕСКО тільки 1972 року. Ні війни, ні революції, ні потужна хода соціалістичних перетворень і «перемог» над природою не змогли зламати природоохоронний дух, закладений засновником. 1919 року заповідник було націоналізовано. 
Його перетворювали, перейменовували, перетворюючи то на центр гібридизації та акліматизації тварин, то на інститут тваринництва степових районів, але при цьому завжди залишалися заповідні об’єкти: зоопарк, дендропарк і заповідний степ. Над Асканією висить знамення могутнього первістка заповідної справи, який з роками продовжує зростати, набираючи міць із кожним наступним поколінням дослідників природи. Якщо за часів засновника площа зоопарку становила близько 100 га, то нині тварини в напіввільному режимі живуть на площі 2330 га, дендрологічний парк із 28 гектарів розрісся до 167 га, а площа заповідного степу збільшилася з 600 га до 11054 гектарів. 1985 року заповідник «Асканія-Нова» рішенням Бюро ЮНЕСКО внесено до списку еталонних територій планети і є біосферним резерватом. Нинішня його площа становить 33,3 тисячі гектарів, включає заповідний степ (ядро), буферну зону і зону антропогенних ландшафтів і по праву є найстарішим степовим біосферним заповідником планети і найбільшим серед європейських степових заповідних територій.
Біологічне розмаїття степових екосистем налічує понад 500 видів вищих рослин та понад 3000 видів тварин. Багато видів, які зникли за останні два століття на величезних просторах колишніх степів Євразії, тут продовжують існувати як звичайні: ковила — українська, Лессінга, волосиста, тюльпани скіфський і Шренка, белєвалія сарматська, цибуля Регеля, волошка Талієва, зіркоплідник частуховидний та інші. Протягом теплого періоду року степові види трав різнобарвною каруселлю змінюють вигляд ландшафту. Залежно від домінування в травостої квітучих видів він набуває смарагдово-зелених, блакитних, бузкових, жовтих, сріблястих та інших кольорових гам. Килими з природних квітів змінюють один одного до середини червня, після чого степ впадає в паузу спокою до вересня. Аборигенний тваринний світ пристосований до проживання в сухому жаркому кліматі. Над степом увесь світловий день ллється пісня степового, польового і сірого жайворонків, б’є перепілка, ширяють лучні луні та степові канюки. 
Через теперішню територію заповідника споконвіку проходить Азово-Чорноморський міграційний коридор, яким щорічно переміщається понад 250 видів птахів поодинці, десятками або величезними скупченнями в 40, 150 і навіть до 500 тисяч особин. Наявність постійної водойми в центрі заповідної ділянки — Великого Чапельського поду, що приваблює величезні скупчення водоплавних птахів-мігрантів, що мігрують, стало підставою для включення цієї території до Списку водно-болотних угідь міжнародного значення. Асканія-Нова — один з основних у Північному Причорномор’ї пунктів весняно-осінніх скупчень сірого журавля — до 44 тисяч особин, зимівель дрохви — до 2500 особин, червонозобої казарки — до 12 тисяч, білолобого гусака, крижні та багатьох інших видів. Зі ссавців у степу постійно мешкають борсук, лисиця, вовк, заєць-русак, безліч представників загону гризунів.
Плазуни мають у своєму складі низку раритетних видів: полоз сарматський, степова гадюка, мідянка. Загалом тваринний світ заповідної території налічує 69 видів, занесених до Червоної книги України, 295, що охороняються за Бернською конвенцією, 104 за Боннською конвенцією, 12 занесено до Європейського червоного списку. Асканія-Нова по праву називається рукотворною оазою в степу, бо з кінця ХІХ століття тут розбудовується дендрологічний парк, що зрошується артезіанськими водами. Вода понт-меотис-верхньосарматського горизонту розтікається ариками під кожну рослину, даючи життя 1030 таксонам деревних рослин і понад 680 видам трав’янистих. Це найбільший дендрологічний парк степової зони України, що має з 1983 року статус загальнодержавного. У ньому ростуть 73 види рослин, занесених до Червоної книги України та близько 100 — рідкісних для Євразії. 
Інтродуковані тут рослини озеленюють нині чимало парків і скверів субаридних областей не тільки України, а наукові зв’язки лабораторії дендропарку охоплюють 4 континенти. Фальц-фейнівські традиції розводити зоопарківських тварин на великих просторах у стадах, зграях, косяках, гуртах набули подальшого розвитку. Асканійський зоопарк із напіввільним утриманням тварин тривалий час залишався одним із найбільших парків світу, а також центром наукових розробок щодо їхнього збереження та повернення в дику природу. Асканія-Нова зробила основний внесок у збереження рідкісного виду — коня Пржевальського, поява якого в Європі з Монголії розпочиналася 1899 року саме звідси. У 1992 році, після тривалої відсутності в дикій природі, вид успішно повернуто з Асканії-Нова і Голландії в резерват Хустан-Нуру поблизу Улан-Батора. В Асканії-Нова, вперше у світі, ще на початку ХХ століття почалися досліди зі штучного осіменіння тварин, що дало неймовірний поштовх у розвитку тваринництва. 
Програма наукових досліджень кінця двадцятих років ХХ століття за своєю екологічною спрямованістю значно випереджала дослідження великих центральних науково-дослідних інститутів. На сьогодні немає жодного зоопарку України та пострадянського простору, де б не мешкали копитні або птахи асканійського походження. Багато видів птахів, що мешкають на території зоопарку у вільних популяціях, мають можливість розселятися на простори планети. Географія цього розселення простягається від Західної Франції до Забайкалля і від Нової Землі до верхів’їв Блакитного Нілу. Таким є трансконтинентальне значення сучасного Біосферного заповідника «Асканія-Нова». Одночасно це найбільший на півдні України еколого-освітній центр. Розпочата за Ф. Фальц-Фейна екскурсійна діяльність (у 1909-1910 роках 2-5 тисяч відвідувань на рік) триває, нині чисельність екотуристів становить 140 тисяч. 
Найбільшою популярністю користуються фотосафарі на возі до отар копитних, які напіввільно пасуться в заповідному степу. Його ландшафти нагадують подорожнім чи то північноамериканські прерії з бізонами, чи то рівнини Серенгеті з антилопами канна, гну, зебрами Чапмана, чи то Джунгарську Гобі з кіньми Пржевальського, куланами або безкраї казахстанські степи зі швидконогими сайгаками. Усе це, особливо навесні та восени, доповнюється зграями птахів, що створюють непередаваний емоційний стан. Історія заснування та подальшого розвитку Біосферного заповідника «Асканія-Нова» слугує чудовим прикладом того, як слід вписувати своє ім’я в історію людства, як це зробив незабутий вдячними нащадками Фрідріх Фальц-Фейн.