Історія Донецького Свято-Преображенського собору почалася ще в далекому 1883 році. На тому місці, де стояв старий дерев'яний храм, почали будувати кам'яну будівлю. Гроші на будівництво виділив бахмутський купець А.С. Лобас. Храм будувався спільними зусиллями жителів. Для цієї мети навмисно був збудований цегельний завод. Поміщик князь Левін, Новоросійське товариство, купець Лобас, жителі Юзівки (стара назва Донецька), робітники заводу жертвували на побудову собору, хто скільки міг, усього зібрали 17 тис. рублів. Будівництво тривало два роки і вже в 1886 р. храм було освячено. Свято — Преображенський собор названий на честь православного свята Преображення Господнього і в Донецькій єпархії є кафедральним. Першим його священиком став А.Г. Матвіївський. Пізніше і його дев'ять синів присвятили своє життя служінню Богу. При храмі обов'язково вівся запис (літопис) усіх важливих подій. На гроші, зібрані на нові милостині храму, поступово добудовували дзвіницю, куполи, два приміщення для вівтарів, трапезну. Згодом собор набув завершеного вигляду. Кількість парафіян постійно зростала.
А далі настали для собору важкі часи. Перша світова війна, революційні події, громадянська війна. У 1922 р. на вимогу Леніна вилучили з усіх храмів церковне начиння, нібито для допомоги голодуючим. А в грудні 1930 р. були проведені збори робітників, які ухвалили рішення церковні дзвони зняти (через нестачу кольорових металів у країні та необхідність зміцнення обороноздатності) і в 1931 р. церкву закрити. А в 1931 р. Сталін зазначив, що підривні роботи з підриву собору проведені добре.
І тільки 12 лютого 1992 р. у Донецькій міській раді ухвалили рішення про виділення земельної ділянки під будівництво собору на місці, де був цвинтар. Новий собор зберіг загальні обриси колишнього храму і дуже добре вписується в архітектуру району.
Сьогодні на місці колишнього Свято-Преображенського кафедрального собору, в безпристрасному мовчанні межують меморіал «Борцям за Радянську владу» та полум'яніюча білим світлом свічка церкви Різдва Христового.
Собор має загальну площу 1000 кв. м. і вміщає в себе понад три тисячі осіб. У храмі є три іконостаси і три престоли, а також триярусна дзвіниця, частини якої з'єднуються за допомогою сходів і ліфта. Вхідні портали храму прикрашені мозаїкою з металу і деревом високої якості. Покриття куполів, хрестів, п'єдесталів зроблено з міді та вкрито позолотою.
Настінний живопис, три найпрекрасніші різьблені іконостаси, яким надають благодатного вигляду станковий живопис і позолота, латунні світильники, художня плитка для підлоги, надзвичайні фрески на стінах — усі деталі продумано до дрібниць, аби дарувати людям душевний спокій та пробуджувати в людях щастя бути поряд із Богом.