На розі вулиць Хрещатик і Леніна, серед звичайних сірих новобудов, біля збудованої сучасної дороги, розташований розкішний світлий куточок із минулого. Перед нами наче постає казковий замок — колишній особняк промисловця О.Щербини.
Архітектура будівлі привертає увагу, перш за все, лаконічно з’єднаними арками та декоративною колонадою. Закруглені вікна першого поверху ваблять зазирнути всередину, а широко розташовані сходи головного входу немов запрошують нас помилуватися внутрішнім оздобленням. Побудовано будівлю в стилі модерн. Цей стиль передбачає індивідуальність кожної споруди, що підкреслює її унікальність. Вважається, що будівля побудована 1892 року, але згідно з іншими джерелами інформації це твердження піддається сумніву. Ім’я архітектора невідоме, але можна припустити, що був він із Києва. У той час черкаська знать часто замовляла проєкти особняків у київських архітекторів, утім, як і робочу силу, імовірно так і зробив заможний черкаський підприємець О. Щербина.
Черкасний палац — найпопулярніша архітектурна споруда серед поміж визначних пам’яток Черкас. Вона красується на безлічі публічних і сімейних фотознімках. «Чому?» — запитаєте ви. Та все дуже просто. Сьогодні особняк А.Щербини є палацом одруження, палацом щастя, як називають його жителі міста. Будівля на вигляд світла й акуратна та наповнена багатьма архітектурними деталями. Різьблені карнизи вражають своєю пишністю, а вони зроблені з цегли, що навіть не помітно. Великі та малі арки гармонійно доповнюють одна одну і ваблять наш погляд. Центрального входу, яким проходять у наш час наречені, не було. На його місці були два під’їзди: один знаходився з боку Дніпра, а інший — з протилежного боку. Будівлю з усіх боків оточували масивні вуличні ліхтарі.
З 1907 до 1912 року Щербина здавав свій особняк Земській управі. У 1919 році тут розташовувався повітовий Ревком і штаб боротьби з григорьевскими бандитами. З 1920 року особняк деякий час займала Рада робітничих селянських і солдатських депутатів. Згодом у будівлі було розміщено палац піонерів (дитячий позашкільний заклад у СРСР). У палацу часто змінювалися господарі та його мешканці. Через це початкове внутрішнє планування будівлі сильно змінилося від багатьох перебудов. До особняка прилягали споруди господарського типу, які добре поєднувалися з архітектурою самого особняка, але їх зруйнували, і зараз на їхньому місці звичайні нові будови. Назавжди загублені зимовий сад з фонтаном і чудові стайні. І тільки після багатьох років, за які ці стіни побачили чимало, палац знайшов свій спокій і став тим прекрасним місцем, де з’єднуються серця.