Крим — це разюче місце, адже тут зібрано стільки визначних пам’яток, скільки в жодній іншій точці світу. У дивовижній Долині привидів, яка сама по собі приваблює чимало туристів, існує ще одне цікаве місце. На Південному схилі гори Демерджі, що неподалік від Алушти та траси, яка веде до неї з Сімферополя, збереглися рештки справжньої середньовічної фортеці.
Фортеця Фуна була зведена 1423 року на західному схилі гори Південна Демерджі, яку на той час іменували «Фуна», що в перекладі означає «димна», — тоді так називали і прилегле селище, так було названо і побудований форпост.
Фуна, розташована поруч із торговельним шляхом, який веде з узбережжя до степового Криму, зростала і процвітала. Князі Феодоро надавали їй великого значення як головному укріпленню, що перешкоджає набігам генуезців. Тоді феодорити і генуезці вели постійні війни за право володіти узбережжям. Однією з перлин фортечного ансамблю була православна церква Феодора Стратилата — воїна-великомученика. Церква була двоповерховою, циліндричні арки і склепіння мали кілеподібну і стрілчасту форму, а лиштви вікон зовні були прикрашені різьбленими орнаментами. Служби проводилися тільки на другому поверсі, відомо, що церкву звели тут наприкінці XII — на початку XIII століття, а в XV столітті, коли на місці первинного форпосту кінця XIV століття будували нинішню фортецю, її значно перебудували. 
1475 року Фунську фортецю зруйнували турецькі завойовники, а після обвалу кам’яних брил із гори Демерджі 1894 року це місце залишили й останні місцеві жителі. Але легенда про зариті під стінами фортеці скарби живе тут досі. Згідно з цією легендою, на території фортеці знаходиться поховання Королеви Готів, у якому захований і її знаменитий скарб — чудова корона. Поки що цей скарб не вдалося знайти нікому, навіть німецьким військам. З усього фортечного ансамблю, який у період розквіту займав територію в 0,52 гектара, до наших днів найкраще збереглася церква. Абсида церкви, де був розташований вівтар, як і 500 років тому, височіє сьогодні над рештками оборонних мурів, 
, а поряд можна побачити стіни, які колись складали житлові приміщення, та обвалені стіни, що обвалилися. Неподалік — за 300 метрів від решток укріплення знаходиться місце поховання мешканців села і фортеці. Дивлячись на частково збережені кріпосні стіни, можна уявити, як тут жили люди понад п’ять століть тому: добре помітні обриси головної вулиці, а також вузьких вуличок і кривих провулків, які відходять від неї. Допоможе скласти це уявлення і чудовий макет фортеці, який можна побачити наприкінці фортечних мурів. Вражаючим відкриттям для всього світу стало виявлення біля входу до фортеці кам’яної плити із зображенням п’яти гербів. Цю плиту тут можна побачити й сьогодні: чотири герби належать князям Феодоро, а п’ятий — двоголовий орел — має невідоме походження, саме він став згодом гербом Російської Імперії. 
Великий інтерес представляє і старовинний інструмент катувань, який дійшов до нас і наводить жах на всіх, хто його бачить, адже страшно уявити, як колись на ньому гинули живі люди. Прогулятися останками середньовічної фортеці, яка належала одній із найсильніших держав Криму XV століття — князівству Феодоро, — унікальна можливість для будь-якого туриста, який приїжджає на відпочинок до Криму. Романтика і загадковість, атмосфера, що панує, і місце розташування цієї пам’ятки Алушти, що дійшла до нас із глибини століть, створюють неповторний настрій і залишають яскраві враження, приємні спогади у кожного, хто тут побуває.