На жаль, у наш час фортеця Алустон не справляє сильного враження на відміну від інших фортифікацій стародавнього Криму та являє собою руїни, які все одно вважаються одними з головних пам’яток міста Алушти.
З письмових джерел відомо, що в VI столітті візантійський імператор Юстіан наказав на цьому місці спорудити фортецю для укріплення Візантії в Тавриді. Саме з цього моменту Алушта веде своє літочислення. 
У період свого існування фортеця багато разів руйнувалася і відновлювалася. З кінця XIV століття Алустон перебувала у володінні генуезців, за яких вона набула закінченого вигляду оборонної споруди. Тому фортецю ще часто називають генуезькою, а не візантійською.
Розташована на вершині пагорба, недалеко від моря, Алустон являє собою фортифікацію, що складається з двох ліній — цитаделі та зовнішньої оборонної стіни, на стиках якої височіли три вежі: першу, верхню, татари називали Чатал-Куле («Рогата»), одна її половина завалилася 1830 року, а іншу розібрали 1866 року; друга, чотирикутна, називалася Орта-Куле («Середня»); третя — кругла — Ашага-Куле («Нижня»). 
Товщина стін цих башт сягала 2-3 м, а висота сягала до 10 м. Спочатку площа фортеці Алустон становила близько 0,25 га. Хоча вона була невеликою, її вважали дуже потужним візантійським укріпленням. На її території знаходилися невеликі будинки, де мешкали шевці, ковалі, теслярі, ювеліри, гончарі, каменярі.
У 1475 р. багато міст Кримського півострова, у тому числі й Алушту, захопили монголо-татари. Фортеця була спалена і більше не відновлювалася.
Як свідчать археологічні джерела, на території Алустона було знайдено залишки християнського храму VIII століття.