Серед визначних місць Єкатеринбурга не можна оминути увагою прекрасний комплекс із кількох будівель, розташований у районі Вознесенської гірки. Йдеться про величну споруду в стилі класицизму — садибу Расторгуєвих-Харитонових.
Архітектурну перлину уральської столиці дійсно називають палацом. Масштаби будови вражають не тільки розмірами і кількістю будівель, а й дивовижною красою, гармонією вміло підібраних форм.
Початок зведення ансамблю, до якого увійшли, крім основної будівлі, госпдвір, стайні, різного типу огорожі, парк з невеликим озером, припав на кінець 18 століття. Якийсь С. А. Ісаков, який обіймав посаду губернського секретаря, почав будівництво будинку на відведеній йому ділянці, але буквально за кілька років його не стало. Викупив відмінно розташовану ділянку землі купець Л.І.Расторгуєв, одразу ж заклавши підставу під головну будівлю у два поверхи.
Надбанням історії стало ім’я зодчого, який зміг продумати архітектуру чудового палацу. Досі передається історія про те, що Львом Івановичем було викуплено за чималу суму архітектора, який сидів у казематах Тобольська. Обіцянку відпустити майстра купець так і не дотримав. Про закінчення його справи подейкували, що він чи то повісився, чи то став божевільним.
Серед інших таємниць, що огортають, — укриття старообрядців, на яких велося активне гоніння. Їх Расторгуєв нібито переховував у величезному підземеллі під будинком, а потім допомагав іти прихованими ходами.
Нещасливе кохання з утопленням однієї з купецьких доньок — чистісінька вигадка, яка, найімовірніше, народилася через брак інформації. Обидві расторгуєвські дочки дожили до самої старості.
Охочих насолодитися величчю садиби і ближче познайомитися з цікавим архітектурним ансамблем запрошують готелі Єкатеринбурга, з яких можуть допомогти із замовленням екскурсій як знаменитим архітектурно-парковим комплексом, так і самим містом.
Відвідувачам розповідають про те, що будівництво повністю було завершене приблизно в 1824 р. Після смерті Расторгуєва спадкоємним палацом опікувалися сім’ї купецьких доньок — Харитонових і Зотових. Однак уже до середини 19 століття садиба спорожніла, було вирішено здавати її для проживання тим, хто потребує житла. Підтримувати будови в належному стані стало нікому, комплекс почав поступово руйнуватися.
Практично всі бурхливі події історії зачепили садибу своїм крилом. Тут розміщувалися червоногвардійці, піонери. Проведена в 30-х роках реконструкція повернула первісний вигляд будівельного ансамблю, проте розташування внутрішніх приміщень змінилося кардинально через численні перебудови.
Харитонівський парк, ім’я якого було повернуто в 1987 р., є унікальним зразком ландшафтного дизайну, що дійшов з далекого 19 століття. Порівняно нещодавно тут було організовано сенсорний сад та екоцентр, у яких діти, зокрема й з обмеженими можливостями, вчаться доглядати та спостерігати за живою природою.
Краса захоплює, лікує, допомагає незалежно від давності створення.