Сикстинська капела в іменах та цифрах

1483 року, 9 серпня, відкрили будівлю Сикстинської капели, яка згодом стала чи не найзнаменитішою пам’яткою епохи Відродження.

Будівництво капели замовив папа Сикст IV, у миру відомий під ім’ям Франческо справи Ровере. Нова споруда замінила Велику капелу, що раніше стояла на її місці, — місце зібрань кардиналів і численного папського почту в Середні віки.

Творцем проекту капели був Баччо Понтелі, керівником будівництва — Джордже де Дольчі.

Конклави, на яких обирають нового папу, відбуваються тут з кінця XV століття. Першим у цій будівлі був обраний Олександр VI — 214 Верховний понтифік.

Автором фресок, якими Сікстинська Капела відома на весь світ, є Мікеланджело, який витратив на роботу 4 роки свого життя (він працював один, зачинившись у будівлі зсередини). Для того, щоб зайнятися розписом капели, скульптору довелося відірватися від праці над гробницею папи Юлія II.

Рафаель, якому Мікеланджело, який вважав себе винятково скульптором, хотів передоручити роботу (зробити це не дозволив йому папа), все-таки доклав руку до створення шедевра: шпалери, що прикрашають капелу, створені за його ескізами.

Свого заклятого ворога, який розкритикував розпис — Бьяджо да Чезена — Мікеланджело зобразив у правому нижньому кутку фрески в образі судді в підземному царстві Аїда. Майстер забезпечив опонента ослячими вухами, що натякають на його дурість.

520 м2 — така загальна площа стін і стелі капели. 343 фігури налічує монументальний живопис, який по праву носить статус найграндіознішого твору Відродження.

У 80-х роках XX століття проводилася найбільш «скандальна» реставрація фресок. Більшість критиків схилилася до того, що майстри не змогли зберегти природність фарб. Папа Іван Павло II, втім, залишився вельми задоволений.